Роман Кашпур мотивує важкопоранених бійців і збирає кошти для протезування поранених.

Український військовий Роман Кашпур минулого тижня пробіг Лондонський марафон. Він, будучи на протезі, зміг подолати повну дистанцію марафону 42 кілометри 195 метрів. Так Роман хотів мотивувати важкопоранених бійців і зібрати кошти для протезування поранених.

Історія Романа – це історія людини, яка справді мотивує. У 19 років хлопець пішов добровольцем і воював на сході України два роки.

«Розумів, що на війні зі мною це може статися»

«Коли почався Майдан мені було 17 років і я закінчував школу. Але вже тоді розумів, що у країні щось відбувається – і це є точкою неповернення. У 19 років я прийняв рішення йти на фронт захищати країну. 2016 року у складі добровольчого корпусу «Правий сектор» відправився на фронт. Після того, як рік воював добровольцем, підписав контракт із ЗСУ і служив у розвідувальному батальйоні. Моє поранення сталося 16 травня 2019 року. Під час розвідки я наступив на протипіхотну міну. У результаті вибуху сталася травматична ампутація ноги. Я спочатку потрапив у польовий шпиталь у Волновасі, а наступного дня у Харкові мені зробили операцію», – згадує Роман.

Хлопець зізнається, що йому, як і всім у цій ситуації, було складно. Але  він зміг у цій ситуації стати сильнішим.

«Коли мене привезли у шпиталь, лікар підійшов і сказав, що потрібна ампутація. Я тоді був під знеболювальними і не міг рухатися, але я підняв голову і сказав: «Мені потрібно, щоб я міг бігати і стрибати, тому робіть, усе що потрібно», – і підписав добровільну згоду на операцію. Звісно, я не був до цього готовий, але розумів, що така ситуація можлива. Я бачив, як хлопці наступали на міни, що з ними відбувалося під час поранення і після. І коли зі мною це трапилося, я не втратив свідомості, допомагав себе евакуювати, показував, куди їхати», – каже Роман.

У лікарні Роман познайомився із дівчиною Юлією, яка тут волонтерила і згодом стала його дружиною. А ще його мотивував такий самий поранений.

«У шпиталь прийшли хлопці, які були важкопоранені і їм встановили протези. Вони вже пройшли реабілітацію і при мені хлопець побіг на протезі. Коли я це побачив, це мене надзвичайно мотивувало. На перший свій протез я став через шість тижнів після поранення. Щоправда, я його досить швидко зламав, бо він був непристосований для спорту, а лише для ходіння. А вже через 9 місяців після поранення отримав постійний протез і почав активно займатися спортом. Я все життя займався спортом, тому дуже хотів це продовжити», – продовжує Роман.

Щоб мотивувати хлопців та дівчат, які важкопоранені і показати їм, що життя на цьому не закінчується, Роман  уже з протезом вирішив встановити рекорд України у категорії стронгмен. І протягнув літак, вагою 16 тонн.

«Я вже тоді собі задумав, що наступна подія – це буде марафон. А потім почалася повномасштабна війна…», – каже Роман.

Пішов із протезом добровольцем на фронт

Чоловік евакуював свою родину і, незважаючи на те, що мав протез, повернувся на фронт.

«Я розумів, що у військкоматі мене можуть не взяти, тому я поїхав на фронт добровольцем. На Харківщині брав участь у бойових діях, а потім, коли людей у підрозділі стало більшало, я перейшов на інструкторську посаду. Потрібно було готувати хлопців, бо багато хто з них ніколи не тримав зброї. Це все відбувалося «на нулі», під обстрілами. Я намагався передати все, що знаю, щоб так їм врятувати життя. Вже потім нас легалізували і зараз я є військовослужбовцем», – мовить Роман.

Пів року чоловік пробув на фронті, а потім вирішив повернутися у спорт, щоб представляти українську армію на міжнародних змаганнях і допомагати пораненим.

«Я познайомився з фондом «Громадянин», від яких поїхав на Лондонський марафон. На Лондонському марафоні я не лише хотів мотивувати і показати, що можна займатися спортом навіть на протезі, а й долучитися до збору коштів. Ми збираємо кошти на важкопоранених бійців, які потребують протезування і наша ціль – це сто тисяч фунтів», – пояснює Роман.

На повноцінну підготовку до Лондонського марафону у Романа було усього три місяці. З тренеркою Наталією Крушинською готувався онлайн.

«Я пробіг повну марафонську дистанцію 42 кілометри 195 метрів впродовж 5 годин 53 хвилини. І те, що здавалося майже неможливим, – я зробив. Перший раз у житті біг марафон, до цього була лише дистанція 14 кілометрів.

Чесно зізнаюся, я не до кінця був впевнений, що пробіжу це марафон. Думав, що більше буду йти, ніж бігти. Але загалом зі 42 кілометрів, я пройшов лише два кілометри, а все решту пробіг. Був момент, коли я дуже виснажився. Після 37 кілометра у мене почався стан сонливості, на 38 кілометрі я відчував, що можу втратити свідомість. Але прийняв рішення не зупинятися, а йти хоча би декілька кілометрів, щоб відновитися. По дорозі пропонували організатори воду, тоніки, енергетичні гелії. Нічого цього, окрім води, я не куштував, бо досі не вживав їх і не знав, як вони на мене вплинуть. Але вже коли організм був на межі можливостей, я їх почав вживати, щоб запустити організм. Завдяки цьому сили відновилися і останні півтора кілометри добіг. На фініші мене зустріла дружина. І хоча туди нікого із вболівальників не пускали, але моя дружина змогла прорватися і мене зустріти. А ще побратими з передової мені дзвонили і писали під час марафону зі словами підтримки: «Ти біжи, не здавайся, покажи усьому світу, що таке Україна і хто такі українці». Тому я мотиваційно був настілки заряджений, що я не мав права його не пробігти», – згадує Роман.

Робота зі збору коштів не припиняється

Наразі Роман з командою зібрали 8 тисяч фунтів. У них є термінова потреба надати кошти на важке протезування одного з бійців. І ці гроші дамо йому.

«Марафон я пробіг, але кошти ще збираю, тому багато роботи попереду. Ми будемо організовувати різні акції. Вони усі є на моїй сторінці. Я зустрівся з футболістами Олександром Зінченком та Михайлом Мудриком. Вони підписали футболки, які ми виставимо на аукціон для збору коштів.  

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний підписав мені український прапор, з яким я фінішував на марафоні. Його я планую теж виставити на аукціон, а зібрані кошти віддати на ЗСУ», – розповідає Роман.

Роман також зараз вчить інших важкопоранених хлопців вміти себе сприймати такими, як вони є.

«Я з перших хвилин поранення вчив себе сприймати таким, як є, і зараз я вчу інших хлопців це робити. Бо перші критичні хвилини вони є найбільш вирішальними. І одна справа, коли у шпиталь приходить здорова людина і каже, що все буде нормально, і зовсім по-іншому сприймається – коли це говорить той, хто був у такій самій ситуації. Коли у мене є час, обов’язково відвідую реабілітаційні центри. Я на постійному зв’язку із хлопцями. Отримую багато відгуків, хлопці мені пишуть, цікавляться, що і як я роблю. Я пояснюю все, що можу. І, можливо, це не допомагає десяткам, але навіть якщо допоміг одній людині, то це вже зроблено недаремно.

Моя ціль і завдання показувати, що ампутація – це не вирок, а інвалідність – це лише запис на папері, яка ні у чому не обмежує. Я у побуті не відчуваю жодних проблем. У мене є ціла лінійка протезів, яку мені видала держава: для купання, для спорту, для ходіння і я не відчуваю взагалі обмеження.

Моє поранення мене не зламало, не демотивувало, а навпаки – мені вдалося використати свою слабку сторону як сильну. Це мене мотивувало ще більше робити, ніж я робив», – каже Роман.

Реквізити для збору коштів

Зараз я прошу вас підтримати збір коштів на протезування для українських героїв:

  • офіцер Збройних Сил України Андрій зі службовим позивним «ЗМІЙ» / SNAKE https://ctzn24.com/en/hero/28
  • сержант Національної гвардії України, бойовий медик, Вадим зі службовим викликом співає «ВАТУТІН» https://ctzn24.com/en/hero/31
  • військовослужбовець Збройних Сил України Віктор зі службовим викликом співає “ГРЕК” https://ctzn24.com/en/hero/30

Ще одна моя мета – зібрати кошти на закупівлю інвалідних візків для українських медичних закладів, а саме 35 інвалідних візків, у тому числі з джойстиком та рульовим управлінням. https://ctzn24.com/en/project/modern-electric-wheelchairs-for-veterans-with-severe-amputations

Моя глибока вдячність низовій благодійній організації British-Ukrainian Aid за підтримку збору коштів для допомоги українським пораненим героям з ампутаціями та важкими пораненнями.

Будь ласка, пожертвуйте тут. Будь-яка сума має значення.

Залишити відповідь