Родина втікала від війни з Ірпеня – спочатку до Польші, а потім до Великобританії

Про українських біженок пише британська “The Observer” (“Оглядач”).

– Українські сестри, які мешкають у Нортумберленді, виявилися музичними вундеркіндами. Віднедавна незнайомі перехожі зупиняються, щоб послухати на вулиці музику, яка лине з прочиненого вікна. Тим часом дві дівчинки із родини українських біженців просто вправляються в музиці.

На світлині Кетрін Енн Роуз – стипендіатка Школи Єгуді Менухіна (Yehudi Menuhin School) Саша Михайличенко та стипендіатка Королівської академії музики (Royal Academy Оf Music) Христина Михайличенко.

***

Коли минулого року місцеве подружжя із Нортумберленда прихистило у своєму сільському будиночку українську матір із двома доньками, вони зважили на важке становище біженців, які рятувалися від російської агресії. Музичній родині Шейла Метісон та Кріс Робертс запропонували дві спальні та… фортепіано. Почувши двох молодих музиканток з Ірпеня, що під Києвом, господарі позичили професійний інструмент – Steinway, адже зрозуміли: ці діти мають надзвичайний музичний талант, змушуючи перехожих зупинятися, щоб послухати музику біля прочиненого вікна.

Шейла Метісон та Кріс Робертс
Шейла Метісон та Кріс Робертс

Менш ніж через рік після того, як київська родина вимушено залишила власний будинок під Києвом та почали нове життя в Корбриджі, на захід від Ньюкасла, обидві дівчини отримали стипендії у двох найкращих музичних школах Великобританії. Старшій сестрі, 17-річній Христині Михайличенко запропонували грант на чотири роки навчання грі на фортепіано в Королівській академії музики в Лондоні, а молодшій, 12-річна сестра Саші, скрипальці, – щотижневий пансіонер у школі Єгуді Менухіна поблизу Лезерхеда в графстві Суррей.

Дівчатка вважають, що класична музика допомогла їм, разом із матір’ю Наталією, подолати травму, пов’язану з російсько-українською війною. Залишивши Україну, три місяці родина мешкала в Польщі, перш ніж у червні минулого року у рамках програми “Домівки для України” (“Homes For Ukraine”) потрапити в англійський Корбридж.

***

Колишня телевізійна журналістка, місс Метісон, котра тепер на пенсії і живе з чоловіком, національним директором Агентства фінансування професійних навичок у будинку по сусідству, розповіла “Оглядачу”: до музики вони самі ніякого відношення не мають, але музикування юних українкок “просто неймовірне”:

– Мені бракує оцінок найвищого ступеня! Коли вікна розчахнуті, ви бачите перехожих, які юрмляться і слухають їхню гру.

Коли місс Метісон розповіли про нових музичних сусідів, вона пожартувала, мовляв, під фортепіано вони не влаштовуватимуть гучні пивні сейшни, де “у заповненій тютюновим димом кімнаті з компанії чоловіків, які п’ють пінту-другу ніхто не горлатиме польку “Beer Barrel Polka (Roll Out The Barrel)”.

– Поки українська родина не заїхала в будинок, ми знали лише те, що це буде музична сім’я. За кілька днів мені надіслали лінг на відео, де у 14-річному віці Христина грає Перший фортепіанний концерт Чайковського. Я послухала та вигукнула: “Чорти-б-мене-вхопили, так, ми тут будемо зовсім в іншій лізі”.

***

Христина Михайличенко почала вчитися грати на фортепіано у чотири роки, коли батьки, зрозуміли, що вона має надзвичайний дар. За кілька років вона перемагала на міжнародних конкурсах і давала концерти. Мешкала тоді родина в Сімферополі, звідки в 2014 році їм довелося втекти, коли росіяни захопили Крим. Переїхавши до безпечного містечка під Києвом, за рік, 3 травня 2015-го, вони втратити батька Геннадія Михайличенка  – колишнього професора української літератури Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського, котрий у Києві став редактором україномовної версії сайту “Крим. Реалії” і одним з його авторів, а також вів блог на сайті “Під прицілом”.

Та навесні 2022-го російські окупанти зайшли та спустошили й Ірпінь.

Старший брат, 25-річний Данило залишився в родинному будинку, без води та електрики, і мати Наталя та сестри і досі за нього переживають.

У дитинстві Христина Михайличенко мріяла:

– Коли я виросту, то неодмінно поїду вступати до Королівської музичної академії в Лондоні. Знали в Україні ми із сестричкою і про світову репутацію школи Менухіна. Але ми ніколи, ніколи не думали, що наші мрії про навчання в Англії стануть реальністю у такий спосіб.

Джонатан Фрімен-Еттвуд
Джонатан Фрімен-Еттвуд

Директор Королівської музичної академії Джонатан Фрімен-Еттвуд (Jonathan Freeman-Attwood) прокоментував:

– Христина Михайличенко – як для свого віку винятковий талант надзвичайної зрілості. Нещодавно вона прийшла і зіграла мені баладу №1, соль мінор, op. 23 Шопена, чим засвідчила, яка вона серйозна мисткиня. Виконала студентка твір так, ніби показувала, як мінливості долі вбудовані в її гру. Це лежало далеко за межами безтурботної віртуозності, яку так часто можна почути у сучасних виконавців цього твору. Тлумачення Христини викликало справжній захват, бо було самобутнім.

Ешлі Васс
Ешлі Васс

Музичний директор Школи Менухіна Ешлі Васс (Ashley Wass) запевнив:

– Саша Михайличенко – надзвичайно талановита музикантка із високими досягненнями та нерозкритими можливостями, що наших педагогів надихає, особливо – враховуючи ті труднощі, які українській дівчинці довелося пережити.

***

Тепер сім’я Михайличенків сподівається, що вони возз’єднуватимуться разом у милому будиночку в районі Лезерхед – хоча б на вихідні та святкові дні. Попри те, що у Наталії дві вищі освіти, але вона береться за будь-яку роботу. Нині українка працює волонтером у продуктовому банку та благодійній організації для дорослих з особливими потребами. Але сподівається на більше.

Залишити відповідь