Історик Ігор Буркут пояснив, як було нав’язана дата Дня перемоги. І чому в Україні її мають змінити

Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроект, який пропонує встановити 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. А 9 травня в Україні будуть відзначати не День перемоги, а День Європи.

Чому це правильно і як було нав’язана дата Дня перемоги, пояснив відомий історик Ігор Буркут.

У радянському союзі День перемоги святкували 9 травня. У європейських державах цю дату відзначали в інші дні. Тому що капітуляція гітлерівської Німеччини була підписана не один раз і не лише 9 травня.

Перша капітуляція була підписана 4 травня 1945 року. У цей день німецькі війська капітулювали на території Данії та Нідерландів. Тому тут святкують 5 травня як День визволення.

7 травня 1945 року капітуляцію прийняли: від англо-американської сторони генерал-лейтенант армії США.

Від СРСР був представник генерал-майор Іван Суслопаров.  Але він не мав повноважень на підписання. І Сталін заборонив це робити та заявив, що капітуляцію потрібно підписувати у Берліні. Тому ще 36 годин лилася кров. Кожна зайва хвилина забирала людські життя.  Бо Сталін захотів, щоб було так, як він сказав.

Капітуляцію таки підписали у Берліні 8 травня о 23.01 за німецьким часом. А у Радянському Союзі уже була 00.01 і 9 травня, тому Сталін заявив, що День перемоги будуть святкувати цього дня.

9 травня 1945 року урочисто відсвяткували перемогу у Радянському Союзі. У Європі цього дня святкували День континенту Європи.

Чому не так, як у всіх? А тому, що Сталін хотів представити Радянський Союз найголовнішим переможцем гітлерівської Німеччини  і визволителем усієї Європи.  

Урочистості були лише у 1945 році, а далі святкувань не було. Бо усі, хто повернувся з війни, розуміли, що це не день з піснями та танцями, це день, коли потрібно стати на коліна і молитися за мільйони загиблих.

Сталін не хотів зайвих проблем, тому гучних святкувань більше не було. Лише у 1965 році  Микита Хрущов відновив святкування, але не було військових парадів. Вже за часів Леоніда Брєжнєва навколо «вєлікой побєди» почали роздувати культ.

У Росії після приходу Путіна до влади вже було створено такий собі культ «побєдобесія».  Росіяни вклонялися «священній перемозі» і демагогія була жахлива.

Для чого це усе робилося? Щоб відкладати у підсвідомості росіян, що вони перемогли у війні, а усі інші до цього не причетні, не згадували про другий фронт. І це усе брехня, тому що перемогу отримала не одна країна, і тим більше не один народ. Перемогу отримала уся антигітлерівська коаліція. 

Найдовше у Другій світовій війні воювала Велика Британія. Вона вступила у війну 3 вересня 1939 року і воювала до самого кінця. Причому у 1940 році після капітуляції Франції і до 22 червня 1941 року Британія одна протистояла гітлерівській Німеччині і не здалася. Незважаючи на те, що німці бомбили британські міста.  Але британці вистояли.

І лише після Британії у війну вступив Радянський Союз та США. Ці три держави приймали основну участь у війні. радянський Союз найбільше відволік німецької живої сили, а західні союзники знищили більшість німецької авіації та флот. Кожен у цю перемогу вклав своє. А Путіна вже дійшов до такого, що тільки росіяни перемогли. І тим більше не згадували про Україну. Хоча на території України йшли запеклі бої, а український народ мав найбільші втрати з усіх народів.

Зробити 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні правильно. Бо це день пам’яті,  коли треба згадати загиблих у цій страшній війні. Це день, коли ми повинні відчути спільність своєї історії з історією усієї Європи, а не Росії. Саме з Європою ми повинні відзначати День перемоги.

Цього року українські дипломати у Берліні не ходили з вінками до могил радянських військовослужбовців, а разом з керівниками ФРН поклади вінки на спільну могилу жертв війни і це правильно.

Щодо цьогорічного параду у Москві, мені сподобалася фраза одного російського опозиційного журналіста, який сказав, що це «смерть побєдобесія». І я з цим погоджуюся, бо це був не парад, а страшенна ганьба. Путін натягнув туди своїх останніх союзників. І отой єдиний танк Т-34, який проїхав по Красній площі, теж був соромом. А потім почався марш – і хто маршував? Курсанти, суворовці, кадети і військова поліція. Це називається армія? Цей парад був найкоротшим за усю історію, а виступ Путіна був ні про що.

Це вже було мало подібне на справжню армію, а, швидше, на  розгубленість. І хоч росіяни намагаються лишитися великими у своїх фантазіях, але величі жодної не видно.

Залишити відповідь