Наразі вони зберігаються у Музеї вишиванки у Чернівцях

Вишиті рушники, сорочка, сукня – у Музеї вишиванки у Чернівцях виставили ніби звичні, на перший погляд, експонати. Але це вишиті речі, які діставали майже з-під обстрілів на Харківщині. Для врятованих речей так і придумали назву «Врятовані». Презентували їх символічно у День вишиванки, коли більшість українців одягають вишиті сорочки.

Керівниця Музею вишиванки Леся Воронюк розповіла про те, як вишиті речі дісталися до Чернівців.

«Росіяни зруйнували одну зі шкіл на Харківщині. У приміщенні був пробитий дах через артилерійський обстріл. Але тут був музей з вишивками. Військові вирішили, що українські вишивки потрібно врятувати і витягли їх з цього приміщення. Цивільних до тієї школи не пускали – це була зона бойових дій, і якби туди приїхали якісь, до прикладу, музейники або профільні науковці, їхньому життю загрожувала б небезпека, вони не змогли би працювати. На жаль, я не можу назвати ні місце, звідки привезли вишиті речі, ні військових, які це героїчно зробили. Але вірю, що це обов’язково згодом зробимо», – каже Леся Воронюк.

Вишиті речі військові просто передали у пакетах посилкою через «Нову пошту».

«Одному з військових спала на думку ідея скомунікувати зі мною і самому повивозити звідти речі в мішках і переслати їх у безпечне місце. Він просто написав у Фейсбуці та спитав, чи змогла б я забрати на пошті вишиті речі, врятовані з музею на Харківщині. Звісно, погодилася. Але у якийсь момент у тому населеному пункті ущільнилися обстріли і витягати пакунки з сорочками та рушниками з того шкільного музею було дуже небезпечно. Тому навіть втратили надію, що їх вдасться врятувати. Але, зрештою, військові кількома партіями таки переправили слобожанські вишивки до Чернівців», – пригадує Леся.

Поки що у музеї виставили 20 експонатів, але загалом їх є більше.

«Зараз ми виставили до 20 експонатів, але загалом маємо їх понад 50. Сьогодні виставили найбільш давні, найбільш традиційні Слобожанські рушники та сорочки. Зокрема дуже цінні сорочки і рушники, вишиті червоним і чорним», – пояснює Леся.

Деякі вишиті рушники стали сірими, на якихось – пошкоджені частини полотна. Але ці речі музейники вирішили не реставрувати.

«Білі речі стали сірими через те, що приміщення було зруйноване. Коли вони до нас приїхали, були вогкими, потребували догляду. Ми довго думали, що з ними робити і вирішили їх не реставрувати. Будемо зберігаємо у такому стані, бо ці речі цінні з артефактами війни. У нас не стоїть завдання повернути їм ідеальний вигляд, нехай вони будуть такими, як їх зробила війна», – зазначає Леся Воронюк.

Леся Воронюк каже, що із військовими вони підтримують зв’язок і чекають можливості колись побачитися особисто, а також показати хлопцям, як врятовані ними речі експонуються в Чернівцях у Музеї української вишиванки. Також врятовані вишиті речі планують повезти за кордон. Уже є попередня домовленість про презентацію цієї виставки у польському місті Краків.

Залишити відповідь