Поєднали давнину, українську історію, особисті історії та кадри з війни.

Напередодні війни композиторка Марія Яремак працювала у Львові, брала участь у багатьох українських та іноземних мистецьких проектах – писала музику для оркестрів, фільмів, різноманітних заходів. Але через війну все змінилось. Вона почала створювати музику до дуже багатьох українських та міжнародних волонтерських проектів, і зрозуміла, що завдяки творчості можна як допомогти різним благодійним фондам, так і водночас поширювати інформацію про те, що відбувається в Україні закордоном, адже іноземні видання не завжди розповідають все так, як воно насправді.

Марія розповіла, як без будь-яких знайомств, грошей, техніки, живучи у маленькому англійському селі, їй вдалося пройти шлях від концерту на 50 людей і до виступів для королівської сім’ї та великих катедр.

  • Але через війну все змінилось. Вона почала створювати музику до дуже багатьох українських та міжнародних волонтерських проектів, і зрозуміла, що завдяки творчості можна як допомогти різним благодійним фондам, так і водночас поширювати інформацію про те, що відбувається в Україні закордоном, адже іноземні видання не завжди розповідають все так, як воно насправді.

У перші тижні війни створила оркестрово-фортепіанне аранжування Гімну України. В інтернеті ця композиція набрала понад півтори мільйони переглядів.

Також створювала оркестрову версію пісні «Скажи мені Боже» та «Колискову» (яка зайняла друге місце на українському Євробаченні) для Марини Круть. В сумі обидві композиції набрали понад мільйон переглядів на ютубі.

Окрім того, написала гімн України для Тіни Кароль та оркестру INSO Lviv на концерті UNICEF у Варшаві.

Через певний час у Марії з’явилася можливість поїхати до Британії. І вже тут їй вдалося зробити унікальний проект про Україну.

  • У Британії я познайомилася з Ізабеллою Іващенко. І ми вирішили разом створити документальну перформативну програму про Україну “Sound of Ukraine”, – продовжує Марія. – Це був не просто концерт з піснями. Ми змонтували відеоряди, написали музику, пісні і тексти спеціально під цей формат. Так ми хотіли познайомити британців з тим, що відбувається в Україні просто зараз.

Дівчатам вдалося у перформансі “Sound of Ukraine” поєднати давнину, українську історію, особисті історії та історії тих людей, яких знали, і кадри з війни.

  • Це був свого роду документальний фільм про життя України. Все дуже яскраво передано через відеоряд та музику. Для цього ми спеціально створили композиції, а також зробили кілька аранжувань та перекладів відомих українських пісень, – каже Марія. – Це ті речі, які можна зрозуміти без слів на рівні емоцій.
  • Це був свого роду документальний фільм про життя України. Все дуже яскраво передано через відеоряд та музику. Для цього ми спеціально створили композиції, а також зробили кілька аранжувань та перекладів відомих українських пісень, – каже Марія. – Це ті речі, які можна зрозуміти без слів на рівні емоцій.

Перша подія “Sound of Ukraine” відбулася приблизно рік тому. Загалом у Британії мисткині провели 20 концертів.

  • Перша наша подія була у маленькому селі Тебворт, де зібралося приблизно 50 людей, – згадує Марія. – А після концерту до нас підійшли люди і попросили провести подію у їхньому місті. І так крок за кроком наша аудиторія збільшувалася. У перші місяці війни майже щотижня у нас був концерт. А у квітні нинішнього року ми виконували композиції для королівської сім’ї. На заході був присутній син королеви Елізабет Едвард – герцог Еденбурський. Ми виконали колискову, гімн України і пісню «Пливе кача». Це був благодійний вечір, де було багато різних vip-персон з Лондона. Герцог Еденбурський після нашого виступу багато говорив про важливість тем, які ми піднімаємо у мистецтві. І мені здається, що вдалося передати те, що ми хотіли.

Марія зізнається, що дуже часто після концертів вдавалося запустити своєрідну ланцюгову реакцію, коли британці продовжували ділитися враженнями і розповідали про Україну один одному, намагалися допомогти.

Після одного з концертів зібрали сто кілограмів іграшок, які передали до України. Також були донати для благодійних фондів від глядачів.

  • Програма була розрахована для іноземців. Багато людей нас запитувало, що таке Україна. Цифри у новинах для них були просто цифрами. І ми вирішили «достукатися» до них емоційно, – каже композиторка. – І у нас це вийшло, бо після концертів ніхто не хотів розходитися. Подія закінчувалася, а люди сиділи далі. Вони задавали нам запитання, їм було важливо поговорити, дізнатися більше про Україну. Часто ми затримувалися на дві-три години.    

Усі ці концерти мисткині створювали на власній ініціативі. Деякі з них були за підтримки Rotary club. У червні вони провели останній концерт у Лондоні.

   Марія каже, що планує розвивати свою творчість і випускати альбоми.

  • Я завжди намагалася створювати музику, яка несе у собі щось більше і трохи змінює людину. Війна це усе підсилила, – зізнається композиторка. – Річ у тому, що до війни я працювала дуже багато на різних проектах. І це було зазвичай для того,  щоб «стати на ноги» і колись в майбутньому мати час на свою творчість. Але зараз зрозуміла, що ніколи не знаєш, що чекає тебе в майбутньому. Тому тепер планую розвивати все більше свою музику.       

Залишити відповідь