Що ж робити, коли реальної фізичної загрози вже немає, а вас тупо “ковбасить”?

Знаю, що заголовок не дуже викликає довіру, бо для нас звичніше “паніку” і “тривогу” сприймати як негативне явище. Проте в цій статті я б хотіла трішки змінити фокус вашої уваги і показати вам іншу сторону таких емоційних станів. 

Соціальний коуч Анастасія Павлюк

Наш мозок – дуже вправний віртуоз. Може придумати дуже багато цікавих речей, навіть коли в реальності підтвердження цим речам відсутні. Впевнена, що ви точно знайомі із такими емоційними станами, в яких ви собі щось придумали, створили якийсь образ і вже на цих думках відчули страх або загрозу. Легше ж думати, що в чоловіка коханка, коли він пізно повертається додому, аніж те, що він просто запрацювався і втратив відчуття часу. Згідні?


Так от, навіщо мозок придумує вам такі образи?
Бо в нього задача така.

Задача мозку – зробити так, щоб ви вижили. 

Тобто все, що буде заважати цій задачі, буде позначено великим знаком оклику. Чим для вас якісь певні речі знайоміші, тим йому легше забезпечити вам виживання.

Все нове – стрес!

Все незнайоме – стрес!
Будь-який вихід з правил і шаблонів – стрес!

Все, що буде простіше, легше і знайоміше, буде прийнято мозком абсолютно .
Але якщо ви прагнете рости і розвиватись, то все ж таки прийдеться подружитись із власним мозком і навчитись його використовувати в своїх цілях. Сьогодні зробимо невеличкий крок в цей бік.

Так от, повертаємось до “тривоги” і “паніки”. 

Що ж нам кажуть тлумачні словники?

ТРИВОГА –  неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання.

ПАНІКА – несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою.

Мозок хоче нас врятувати!

Він дає нам сигнал акумулювати сили, щоб врятуватись від небезпеки і адаптуватись до середовища. Наявність таких відчуттів – це позитивний факт, це означає, що ваш мозок працює ефективно і саме із задачею “вижити” справляється відмінно. Проте, надмірний страх і тривога навпаки блокують здатність до критичного мислення і заважають прийняти необхідне рішення. А якщо вони ще зберігаються на постійній основі в людей, то можуть взагалі погіршити якість життя.

То що ж тоді робити і як справитись із цими станами, коли реальної фізичної загрози вже немає, а вас тупо “ковбасить”?

1. Відновлюйте фізичний стан.
– Якісний 8- годинний сон (засинати краще близько 23:00, за годину до сну відключати всі пристрої),
– Здорова їжа (менше вуглеводів і цукру, більше зелені та овочів),

– Водний баланс (мінімум 1.5 – 2 л чистої води на день, кава і чай не рахуються)

– Обмежте каву і алкоголь, оскільки вони часто можуть підвищувати рівень тривожності

– Щоденні піші прогулянки перед сном мінімум 20 хв

2. Дихання

Коли мозок відчуває небезпеку, він заповільнює дихання і робить його не глибоким. Від цього стрімко росте напруга в тілі. Щоб дати тілу сигнал на “розслаблення” варто відновити дихальні цикли.
І в цьому дуже допомагає “квадратне дихання”:

Вдих (рахуємо до чотирьох) – затримуємо (рахуємо до чотирьох) – видих (рахуємо до чотирьох) – затримуємо (рахуємо до чотирьох).

 І так повторюємо кілька циклів. 

3. Будьте зайняті

“Ніщо не тривожить гірше, ніж велика кількість вільного часу”. Абсолютна істина! Тому спробуйте будувати свою рутину таким чином, щоб було чим поменше вільного часу. 

4. “Інформаційний вакуум”

Знаю, що багато з вас сприймуть це не серйозно, проте… вам потрібно максимально обмежити перегляд новин. Якщо ваші родичі чи близькі знаходяться на окупованих територіях, то можете переглядати тільки регіональні новини і бажано мати обмеження в часі (до прикладу тільки 30 хв на день, 15 – зранку, 15 – ввечері). Якщо ж всі ваші рідні і близькі знаходяться хоча б в умовно безпечних місцях краще напряму комунікувати з ними і запитувати що і як. 

Розуміння і читання всіх новин не допоможе вам вирішити ситуацію, те, що ви будете чи не будете в курсі, не врятує вас, а тільки “розжене” тривогу і паніку по тілу.

Що краще: зберегти адекватний стан чи знати кількість і калібр ракет, які випустили в село під Херсоном в 21:38 вчора ввечері?
Звучить цинічно, проте це питання пріоритетів і того, чи хочете ви далі жити це життя і розвиватись. 

5. Проводьте час з людьми.  

Спілкуйтесь на цікаві теми, знайомтесь із новими людьми, побудьте із друзями. Спробуйте знати приводи для радості та інших позитивних емоцій. 

6. Допомога професіонала

Якщо відчуваєте, що самостійно керувати тривогою і панікою стає дедалі важче, то краще звернутись до психотерапевта. Зараз існує багато можливостей і платної, і безкоштовної допомоги. Є гаряча лінія, є сайти, де ви можете по опису обрати собі спеціаліста, а також якщо ви мігрували, то 100% вам готові надати психологічну допомогу в центрі біженців. 

Турбуватися про себе і про свій стан – це не соромно. 

Це базова потреба сьогодні. 

Тому дайте собі цей час на турботу і увагу до себе.

Соціальний коуч Анастасія Павлюк

Залишити відповідь