Стрибки цін на зерно, проблеми з економікою та десятки зруйнованих інфраструктурних об’єктів. І це не всі наслідки скасування зернової угоди між Україною та країною-агресором.

Нагадаємо, росія 19 липня зупинила «зернову угоду» та почала обстрілювати наші морські порти. Про те, чим це загрожує та як це вплине на майбутнє нашої країни наші журналісти поспілкувалися із політологом, кандидатом політичних наук Омеляном Тарнавським.

–  Днями росія вирішила не продовжувати зернову угоду. Як гадаєте, чому?

Це банальна спроба путінського режиму зберегти собі обличчя після кількох разів продовження дії зернової угоди, незважаючи на його ж запевняння, що цього не відбудеться. Кремль вирішив врахувати суспільні настрої росіян і догодити їм, щоб не виглядати зовсім неспроможним демонструвати свою суб’єктність у межах цієї угоди. Тобто, нинішня публічна відмова продовжувати Чорноморську зернову ініціативу спрямована, передусім, на внутрішню аудиторію росії, а потім вже на міжнародне співтовариство. Останньому москва намагається показати свою принциповість, яка, однак, має сумнівний характер. Оскільки доля зернової угоди остаточно ще не вирішена, попри її тимчасове припинення. Після зустрічі Ердогана з путіним, яка має відбутися у серпні, ситуація значно проясниться. До того часу змін у позиції кремля я не очікую. Вона використовуватиме цю паузу для своїх руйнівних дій. Тож атаки ще можуть бути.

Мені видається, що її продовжать із запевненням росії з боку Туреччини, що побажання москви будуть враховані і виконані. А чи буде це так насправді — вже інше питання. Президенту Туреччини важливо на цьому етапі публічних дискусій щодо угоди домогтися її пролонгації, щоб підтвердити свій вплив на путіна і свою персональну регіональну важливість.

–  На додаток до припинення угоди по портах та важливих інфраструктурних об’єктах окупанти завдають ракетних ударів. Про що це говорить?

Фото: Одеська ОВА

Ми маємо справу з неонацистською терористичною державою, яка прагне знищити Україну. Саме для цього вона руйнує наші життєвоважливі об’єкти, завдає ударів по цивільному населенню. Обстріли портової інфраструктури України є продовженням показової відмови рф брати участь у зерновій ініціативі. Мета таких варварських дій — паралізувати і вивести з ладу портову систему України, щоб ми не мали де зберігати врожай і були неспроможними експортувати зернові культури. В такий спосіб росія терористичним шляхом також створює собі підстави для торгів з міжнародними партнерами, щоб лобіювати свою продукцію, у тому числі із окупованих територій, замість української.
Мені видається, що її продовжать із запевненням росії з боку Туреччини, що побажання москви будуть враховані і виконані. А чи буде це так насправді — вже інше питання. Президенту Туреччини важливо на цьому етапі публічних дискусій щодо угоди домогтися її пролонгації, щоб підтвердити свій вплив на путіна і свою персональну регіональну важливість.

Фото: Одеська ОВА

–  Ворог дуже часто влучає по портовій та зерновій інфраструктурі. Наприклад, 23 липня, вкотре постраждала Одеса. Відомо, що під ураження ворожих ракет потрапили об’єкти, які досить близько розташовані до портової інфраструктури. За цей тиждень терористи атакують це місто вже вп’яте і розповсюджують фейки. На вашу думку, як це може вплинути на сприйняття світовою спільнотою ситуації із зерновою угодою?

Звісно, що цивілізоване світове співтовариство засуджує такі дії. Вже є відповідні реакції лідерів провідних держав і організацій. Але, якщо Ердогану вдасться переконати путіна продовжити участь рф у зерновій угоді, то ніхто з них цьому не заперечить, оскільки у ній зацікавлені усі, зокрема її учасники.

–  Як такі дії можуть вплинути на економіку України? Які орієнтовні збитки понесе наша держава внаслідок цього? А країни, у які мали експортовувати наш товар?

Від експорту зерна в межах цієї угоди, зокрема, Україна отримує десятки мільярдів доларів прибутку на рік. Зараз ця цифра сягає понад 20 млрд доларів, а за сприятливих умов може перевищити 30 млрд доларів на рік. Це колосальний ресурс для поповнення бюджету держави. Якщо зупинити експорт морем, альтернативні шляхи, зокрема сухопутні, не забезпечать нам такий дохід, позаяк спроможності неспівставні. Тому ми не можемо допустити, щоб своїм тероризмом  росія викреслила нас зі списку найбільших зернових експортерів. Українське зерно та іншу вже перероблену сільгосппродукцію (олію, наприклад) отримують десятки країн Африки, Азії та Європи. Серед важливих геополітичних гравців близького Сходу — Туреччина, азійської частини світу — Китай. На них же ми й покладаємося у тиску на рф.

-Окрім атаки на порти, росія пригрозила торговельним суднам і наголосила, що буде вважати їх потенційними перевізниками вантажів військового призначення. Як думаєте, чому?

Це словесний терористичний шантаж. До конкретних дій він навряд чи призведе. Кожне судно належить конкретній компанії з конкретної країни. Сумніваюся, що агресор атакуватиме їх кораблі. Це може спровокувати таку реакцію світу, якої ще не було. І в москві це розуміють.

-Як ситуація із зупинкою зернової угоди вплине на вітчизняних аграріїв? Чи відчують наслідки пересічні українці?

– Логіка наслідків дуже проста. Збитки аграріїв — це збитки держави, зокрема недофінансування державного бюджету і різних суспільних галузей. Якщо уявити, що дію зернової угоди невдовзі не відновлять, то Україні необхідно буде терміново шукати інші шляхи експорту. Для українських сільгоспвиробників це питання життя і смерті. Ідея президента Володимира Зеленського щодо використання територіальних вод і морської зони країн-членів НАТО в цьому контексті достатньо влучна.

–  На Вашу думку, до чого можуть призвести подальші атаки ворога на порти України?

– Україна не матиме фізичної можливості зберігати там зерно. Не буде належної системи — не буде що експортувати. Створити нову мережу ангарів швидко не вдасться. При такому апокаліптичному сценарію, ми втратимо цей врожайний рік. Тому нам варто посилити охорону цих об’єктів системами ППО. російський терор щодо портової інфраструктури може слугувати додатковим аргументом України перед західними партнерами, щоби вони надали нам більше таких засобів.
Ніхто не має права допустити, щоб москва диктувала, хто може отримувати українське зерно, а хто ні. Це вже стосується не лише України, а, насамперед, продовольчої безпеки світу. Захист України — в інтересах цивілізованого співтовариства.

Автор: Юлія Савчук

Залишити відповідь