Чому інформація про потребу воювати за державу підтримується так слабо

Скільки ще потрібно пояснювати деяким людям, що перешкоджання мобілізації це наче самознищення для народу. Що завдяки мобілізації вояки на фронті мають підкріплення, поповнюються втрати. Що пораненого бійця повинен хтось змінити і без комплектування особовим складом військові частини втратять боєздатність.

Якого біса стрічка новин майорить порадами ЗМІ аби не воювати, відмовлятись від медкомісій, повісток і коментарями в підтримку цієї маячні. Виникає питання «навіщо» і одразу думка, що керівники ворожих ІПСО задоволені неймовірно, що це робиться навіть без їхніх зусиль.

Якого біса замість засудження ухилянтів, порушників ми бачимо в діяльності деяких медіа сприяння цьому ганебному явищу. Замість активного просування наративів про потребу боронити країну, допомогти хлопцям на фронті, стати поряд з ними.

Чому інформація про потребу воювати за державу підтримується так слабо, натомість не дай Боже зачепити ухилянта – стає топ-новиною про неправомірні дії військових.

Постає питання про мету і наслідки такої інформаційної політики.

Аби якомога більше здорових чоловіків сиділи вдома, одружувались на сторічних бабцях, водилися з адвокатами, писали скарги, перетворювалися дивовижним чином на інвалідів, знімали відео про порушення їхніх прав? Аби кожен порушник почувався захищеним, адже уразі чого хвилю ненависті спрямують на військових? І зрештою, таким чином ухилення від обов’язку зводити до норми?

А як щодо солдата, який втрачає життя, бо некомплект в підрозділі і він один проти десяти орків? А те, що одні й ті самі хлопці за себе і за інших роки мають проводити на передовій – це теж має стати нормою? Забезпечення безтурботного життя одних за рахунок знівеченого життя інших?

Так не повинно бути, якщо ми прагнемо перемогти. Або ми всі разом за одне, підтримуємо військо і один одного. Або…

Тетяна Попович

Залишити відповідь