Українських письменниць вперше запросили на фестиваль підліткової літератури, який відбудеться у Лондоні 29-30 липня.

Це Наталія Матолінець й Анастасія Нікуліна. Вони візьмуть участь у панельній дискусії New Horizons. За словами учасниць, її цьогоріч присвятили саме Україні.

Про підготовку до події, а також про особливості своєї творчості Наталія Матолінець розповіла нашій журналістці.

Наталю, фестиваль підліткової літератури цьогоріч. Лондон. Ви будете брати у ньому участь. Яка була реакція на запрошення?

Мене запросила долучитися британська авторка Жаклін Сильвестр, яка теж пише для молоді. Звісно, це для мене радість. Адже ще кілька років тому українське фентезі майже не виходило на західний ринок чи фестивалі такого масштабу. Зараз будь-яка нагода говорити про Україну – важлива. Зокрема, маємо показувати нашу культуру, щоби закордоном бачили: ми – не лише «країна, у якій іде війна», а й «країна, де продовжує працювати культурна сфера й виходять книги».

Як готуєтесь до події? Про що плануєте розповісти аудиторії?

Я візьму участь у дискусійній панелі New Horizons, яка присвячена новим голосам у жанрі young adult з різних країн. Цього року цю панель присвятили Україні. Розповідатиму про всі свої історії: і ті, які вийшли друком в Україні, і свіжі переклади в Європі, і англомовний проєкт, який скоро опублікують у Канаді. Мені дуже подобається знайомити зарубіжних читачів із нашим міським простором та його цікавинками (як-не-як, урбан фентезі – моя улюблена ніша). Не менше за це люблю віднаходити ниточки зв’язку з минулим та розповідати про Україну в європейському контексті. Фентезі дає для цього багато можливостей. Маю в планах і розповіді про письменництво під час вторгнення: про емоційне виснаження, роботу з травматичним досвідом, а ще моменти натхнення – наприклад, коли читачі писали з бомбосховищ чи з вимушеної еміграції – і це стало поштовхом до роботи.

Знаємо, що долучитесь до фестивалю через зум-зв’язок. Та все ж – чи бували Ви в Англії? Чи хотіли б побувати та що б воліли відвідати? Де б шукали натхнення?

Я дуже люблю мандри і часто їздила кудись до повномасштабного вторгнення (зараз у моєму списку 20 відвіданих країн). Англія у списку планів на майбутнє, неодмінно! Маю великий інтерес до Прекрасної Епохи, тож всюди, куди їду, шукаю її артефакти. Але, звісно, найбільш радісно було би приїхати на літературні заходи.

Підліткова література. Думаю, що писати у цьому жанрі нелегко, адже це дещо переломний вік і підібрати правильні слова та наративи варто дуже акуратно. Як Вам це вдається? Що допомагає?

Насправді, я ніколи не сідала за роботу з наміром писати саме для молоді. Мені загалом не дуже подобається слово «підлітковий» на позначення young adult літератури, бо і за статистикою, і за моїми спостереженнями – дорослих читачів у книг такого жанру дуже багато і це позначається на розвиткові молодіжної літератури у бік доросліших тем. Якщо в основі книги – гарна, захоплива історія, то вона неодмінно знайде читачів. Помічаю також, що в моїх книгах зчитують різні пласти: для одних читачів найважливіша романтика та розвиток взаємин між персонажами, комусь важить вкраплення міфологічного бекграунду, а інші люблять саме історичні аспекти чи те, що резонує зараз особливо болюче – конфлікти, пандемія тощо.
Читачі потребують яскравих історій, але і щирих. Сучасний герой чи героїня молодіжної літератури не зобов’язані бути ідеальними, адже у їхніх помилках, сумнівах, пошуку власних шляхів і власних відповідей читач швидше зможе побачити себе. До того ж, неідеальність героїв дає простір для їхнього зростання та неочікуваних поворотів.
А також я дуже люблю писати сильних жіночих персонажок – і коли я кажу «сильних», то маю на увазі все різноманіття того, як це може проявлятися. Для когось – у тому, аби здобувати блискучі перемоги, для когось – в тому, аби просто спокійно іти своїм шляхом.

На що Ви орієнтуєтеся у своїх текстах? На яких проблемах зосереджуєтесь?

Я орієнтуюся перш за все на те, що цікавить мене, що хочеться краще дослідити, обернути в динамічну пригоду й показати світові. Зараз це урбаністичні міфи та локації, Прекрасна Епоха, Україна в європейському контексті. Так склалося, що це заходить і читачам.

-Ви пишете у жанрі фентезі, міфологічне фентезі. Що підштовхнуло Вас черпати натхнення саме у цьому напрямку? Як з’являються Ваші герої?

Інтерес до міфологій у мене з дитинства: я починала з грецької, потім почала цікавитися легендами інших народів і ця цікавість невичерпна, адже міфи мають колосальний вплив на світову культуру й оточують нас щоденно. Щодо міського або ж урбан фентезі, з яким я найбільше працюю останнім часом, то тут вплинув мій інтерес до рідного Львова та вивчення міського простору, а також пристрасть до мандрів.
Герої у мене дуже різні: підлітка-фотографка з часів Прекрасної епохи, темна чаклунка з сучасного Львова, служка з фентезійної дореволюційної Франції чи грецька богиня, збавлена спогадів та багато інших. Зазвичай, поштовхом для історії стає саме поява героїв чи концепції. Одного разу історія мені просто наснилася. Одного разу – ідея виникла, коли я дивилася на міст у Будапешті. Спалах ідеї – дуже цікавий момент, але ще цікавіше згодом думати, що можна збудувати навколо цього спалаху.

Ваші твори перекладають англійською та іншими європейськими мовами. А це означає, що Ваші історії «заходять» і європейським підліткам. Як думаєте, з чим це пов’язано?

Нещодавно вийшов мій перший переклад у Чехії – бачу, що тамтешнім читачам до смаку гумор, локальні реалії та події у відносно близьких краях. Загалом, на західному ринку фентезі вже не перший рік є запит на автентичні історії, на досвід людей з різним корінням, з різних частин світу. Інтерес до українських локацій, історій та поглядів – зараз зростає. І найкраще, аби про цей досвід розповідали саме ми, а не хтось зовні. Також, насправді, вихід на міжнародний ринок – це те, що донедавна називали неможливим. Принаймні, коли йшла мова про young adult і фентезі. Тому тенденція до змін мене як авторку дуже тішить, але в основі цих змін – колосальна робота окремих ентузіастів – авторів, яким вдається заявити про себе, та іноземних редакторів чи перекладачів, які вирішують ризикнути й видати те, чого не робили раніше – сучасну українську книгу. Зокрема, перші контракти на переклад я отримала самотужки, без допомоги видавців, грантів чи культурних інституцій.

У цей нелегкий для України час має бути місце і для підліткових книг, у яких би зачіпали тему війни, її сприйняття, які б навчали як справлятись із емоціями, що вона викликає. Чи думали Ви про це? Можливо, маєте вже напрацювання?

Знаю, що зараз з’являється багато літератури  про досвід проживання війни і запит на такі книги є і серед українських читачів, і закордоном. Я працювала з цією темою ще до початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, у повісті «Спілка порятунку кахлів і людей», яка вийшла цього року у збірці «Хроніки незвіданих земель» від видавництва «Жорж». «Спілка порятунку…» – це історія про Львів часів Другої світової, коли хвилі окупації стирають звичне обличчя міста і знищують все дороге героям. Це історія про втрату комфортної зони навіть у мирні часи чи у відносній безпеці. Багато читачів писали мені, що цей текст особливо відгукується зараз, коли ми бачимо на власні очі й відчуваємо те, що й герої повісті. Але попри страшний період мого міста це ще і дуже життєствердна історія, з тендітністю почуттів, з акцентом на мультикультурній історії Львова. Словом, усе, що я люблю.

Додамо, у фестивалі CampYA цьогоріч візьмуть участь понад 60 авторів підліткової літератури. Охочі можуть долучитись до заходів онлайн, квитки на які безкоштовні

Автор: Юлія Савчук

Залишити відповідь