Музика рятує. Психологиня, музикотерапевтка Юлія Шнурова навчає студентів психології та музичній психології. Крім того, вона знає, яку композицію слід підібрати, аби «відремонтувати» складні життєві ситуації, особливо у час війни.

Експертка вже багато років вивчає емоції, які пробуджує у людях музика. Юлія Шнурова радить спершу зрозуміти, який запит ставите перед собою, які переживання хочете опрацювати завдяки музиці, а вже тоді підбирати, що саме слухати.

Які музичні твори допоможуть виплеснути емоції та які композиції вмикати тим, хто змушений був виїхати з України через війну. Про це музикотерапевтка розповіла журналістам  NetworkUA.

«Стан напруженості та тривожності розпочався ще за 3-4 місяці до повномасштабного вторгнення. Багато знайомих тоді це теж відчували, але ніхто до кінця не хотів у це вірити. Я тоді багато виступала на телебаченні, говорила про тривогу, тривожність, прямі ефіри вела в себе на Інстаграм-сторінці. Згодом осягнути той масштаб трагедії, який є сьогодні й зрозуміти, що таке можливо у 21 столітті, було важко. Пригадую свої перші відчуття. Я не думала, що мій організм так може реагувати, що в мене є такий великий поріг стресу й тривожності. Тоді це відкрило певну грань мого самодослідження», – згадує Юлія.

Перший тиждень, каже, була, як більшість українців розгублена, налякана, стривожена. Абсолютно дезорієнтована, ніхто не знав, що робити. Головне, що тоді було першочерговим – це зберегти себе та своє життя.

«На той момент я музику не слухала, слухала тільки новини.  Для мене телевізор, який просто працював, бо я його не вимикала навіть вночі, був таким показником: якщо він працює – є сигнал, а значить Київ стоїть, ми досі живі».

Говорячи про своїх студентів співрозмовниця зазначає, що вони були ще більш розгублені, ніж вона. Тому вважала своїм обов’язком підтримати їх якось. Як розповідає Юлія Шнурова, вона запропонувала арт-терапевтичну вправу. Студенти мали написати вільний вірш, по 2-3 рядки кожен. Потім це об’єднали у велику поему. В умовах не було обмежень – пишіть про що хочете.

«І знаєте, я буду зберігати цей вірш все життя, можливо навіть надрукую колись.  Але головне, що закінчення у ньому було надихаюче – ми не переможні»

Також музикотерапевтка додає, що використовує у своїй практиці й інші терапевтичні вправи.

«Ми в бомбосховищі зі студентами граємо й на баянах, барабанах, скрипках, на різних музичних інструментах. У нас там звучить все. Ми дійсно не чуємо, коли закінчується відбій повітряної тривоги або коли є вибухи. Якщо б хтось зайшов зі сторонніх під час такого нашого концерту, то був би в шоці, бо шум там знатний.  Але це професійні музиканти, тому так багато звуків і різних інструментів їх не лякає. Робимо це для того щоб відволіктися від поганих думок,  коли ми в укритті».

А потім була музика. Переважно разом зі студентами  Юлія Шнурова слухали такі патріотичні пісні як «Байрактар» «Гей, соколи», «Ой, у лузі червона калина», тобто все те, що було «на хвилі» на той час. Така музика підтримувала. Також співрозмовниця працювала з клієнтами, як психотерапевт. Вже на  третій тиждень війни створили групу підтримки, збиралися кожного тижня, щоб поговорити про переживання.

«Немає універсального рецепту, щоб виплеснути свої емоції, слухаючи якусь пісню чи композицію. Музика – прадавнє мистецтво, яке має доволі глибинний зміст і впливає на нашу підсвідомість. Якщо ми живемо в спокійний та безпечний час, але хочеться виплеснути свої певні емоції, то  допоможуть класичні твори. У стані небезпеки таких універсальних композицій немає»,– наголошує музикотерапевтка.

«Під час війни багато психологів, зокрема, і я, проходять кризове навчання. Лекції ведуть переважно фахівці з Америки, Ізраїлю, Європи. Але навіть вони не могли нічого рекомендувати з композицій, які б підходили усім», – розповіла пані Юлія.

Експертка радить, якщо хочеться пережити емоцію горя, то можете слухати і класичну, і навіть поп- музику. Якщо хочеться плакати – плачте, бо сльози це ліки для душі. Але, водночас, співрозмовниця наголошує – треба добре відчувати межу. Адже коли хочете виплеснути емоцію печалі, це добре. Та коли все переходить в істерику – слід вчасно зупинитись і стримати себе.

«Якщо хочете «гострих» емоцій, то послухайте Антоніо Вівальді «Чотири пори року». Якщо увімкнете «літо» –  буде гроза, шторм, ви відчуєте ту бурю переживань – у передчутті, що ж буде далі. А потім послухайте зиму, лютий. Тоді ви почуєте як коні скачуть по сніжному лісі, крижаному озері. І ви відчуєте в цій композиції спектр зовсім інших емоцій», – ділиться Юлія.

За її словами, таких композицій є багато, здебільшого це класичні музичні твори.

Від 24 лютого за кордон виїхало досить багато українців. Вони  сумують  за своїми рідними, за життям, яке було в Україні. Та чи варто їм слухати українську музику, чи вона тільки підсилюватиме тугу? 

За словами музикотерапевтки Юлії Шнурової, туга й смуток нікуди не зникне, навіть якщо людина буде слухати музику.

«Зв’язок із землею, із корінням дуже важливий. Коли такий зв’язок воз’єднаний – людина не відчуває болю. Все ж таки, якщо є потреба слухати народні пісні, це добре, адже таким чином цей зв’язок не буде втрачено. От до прикладу, в цьому випадку можна послухати «Мелодію» Мирослава Скорика, вона ніжно-мелодійна, а  з іншого боку викликає печаль, смуток й сльози. Чому такі емоції? Бо ця музика є терапевтична», – підкреслює експертка.

«Ще я виділила б колискові, особливо українські. Це взагалі окрема сфера музики, яка теж впливає на нашу підсвідомість. Коли ми слухаємо колискову – прокидається родинна пам‘ять. Це своєрідні мантри, медитації, заспокійливі пісні».

Варто зазначити, що негативні емоції зараз в українців викликає звук сирени. Коли  люди чують якусь пісню, у якій є фрагменти цього звуку, то одразу з’являються флешбеки.

«Мене часто питають клієнти, чи ми завжди залишимось такими знервованими, чи в нас є шанс? Я кажу, що шанс  таки є. Бо психіка гнучка, вона адаптивна, мозок пластичний. І коли пролунає  остання тривога, почнеться відлік часу на наше відновлення», – переконана музикотерапевтка.

«А якщо підсумувати, то ми  залишимо у своїй пам’яті музичні композиції з цього періоду життя. Вони будуть для нас змістовні, символічні, а також  демонструватимуть  всім,  які українці сильні духом. Я думаю, що така музика, чи пісні вже написані і вони будуть в історії непереможної України».

Автор: Оксана Середюк

Залишити відповідь