Трендово, сучасно та, водоночас, так близько до коренів пращурів. Елемент гардеробу чи не кожної українки ще буквально кілька десятків років тому після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну отримав «нове життя». Зараз проект “Вільнодумні. Не хустка” має прихильників по всьому світу.

Спочатку з’явилася спільнота “Вільнодумні”, у якій публікували контент, який допомагав українцям знаходити в собі сили і переосмислювати війну з різних ракурсів. Творці Ірина Сагайдак, Діана Байдюк та Світлана Якубовська підхоплювали новини та розкривали їх через призму іронії, сарказму, або й чорного гумору. Як розповіла одна із співзасновниць проекту, деякі креативи дуже гарно поширювалися і отримували класні відгуки. Було круто, бо вдавалося відчувати абсолютне задоволення від процесу та результату.

За її словами, ідея про створення хусток жевріла з тих пір, як почали робити дописи про різних українських митців. Адже хотіли перетворити віртуальне на матеріальне. Так і виникла ідея – картина художника на хустці, яка буде жива і близька у всіх сенсах.

ДОПОМАГАЛИ ОДНА ОДНІЙ

Засновниці проекту від початку вірили у його реалізацію. Допомагали та вірили одна в одну. Дівчата на той момент були без повноцінної роботи, збережень не мали, тому втрачати було нічого. Вони домовлялися про суму, яку зможе кожен осилити і шукали виробництва, музеї, нащадків художників. І тоді у них повірили. Так розпочалась колосально важлива робота над проектом «Не хустка». Його мета – знайомити суспільство з митцями та культурою України через хустку.

ХУСТКИ ДЛЯ ГОДУВАННЯ – ПРАКТИЧНО ТА ЕСТЕТИЧНО

Серед усього асортименту, який пропонує проект, особливу увагу привертають хустки для годування. Адже окрім практичності, вони теж мають певний символізм.

Як відзначила Ірина Сагайдак, це відносно, нещодавній проект, яким урізноманітнили асортимент саме функційно. Адже сама хустка насправді дуже універсальна річ: її можна вдягати на голову по різному, на шию, на волосся, зав’язувати на сумку чи вдягати як топ. Творці проекту активно працюють над тим, щоб показати людям наскільки цей аксесуар допомагає доповнити себе не лише естетично, а й змістовно. Тому ці варіанти несуть дуже важливе смислове навантаження про художника, його творчість, про певний вид української культури, її історію та різноманітність. А доповнює цю багатогранність і практичний бік застосування. Це та сама хустка, але вона може стати невід’ємною частиною природного процесу годування дитини грудьми. Тут так багато всього – це і допомога матері адаптуватися до змін, можливість годувати дитину в громадських місцях, знайомство дитини з культурою країни таким нативним чином, і, знову, популяризація культури. Співзасновниця проекту підкреслює цю функцію, адже чим більше людей буде прогулюватися парками в українських “картинах”, тим швидше ми надолужимо втрачений інтерес до свого і повернемо справедливість – любов і повагу до України і її культури.

У ДИЗАЙНІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ КАРТИНИ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ

Картини, вишивки, цілі колекції українських художників. Їх досліджують самі засновниці проекту «Не хустка». Тож вони обирають для ескізу більше серцем, ніж розумом. Розпочали проект з картини Олекси Новаківського, який раніше був для них невідомим художником. У процесі роботи виявили схожість його робіт із картинами Ван Гога. Майстерність митця заворожувала, тому саме його творчість почала з’являтись на хустках. Завдяки проекту тепер про Олексу Новаківського знає більше українців. Проте, українська культура глибока та дуже багата. Тому джерел для нових екземплярів ще вдосталь. Таким чином творці «Не хустки» хочуть плекати українське і віддячити предкам за таку спадщину.

МАЛЕНЬКА МІСІЯ – ВДЯГНУТИ ТА ПОЗНАЙОМИТИ З ВІТЧИЗНЯНОЮ  КУЛЬТУРОЮ БОДАЙ ТРЕТИНУ УКРАЇНЦІВ

Проект дає можливість робити просвітню роботу. Творці знайшли мету, яка полягає не в заробітку чи кар’єрі. У них – маленька місія – вдягнути та познайомити з культурою України бодай третину українців. Бо не всі ходять в музеї, не всі мають запит до вивчення історії чи мистецтва. І це нормально, всі різні. Але хустка, це не картина, яку треба купити і мати де почепити, не музей, куди не йдеш, бо таке враження, що ти нічого не збагнеш і не нудна лекція, яку слухатимеш примусово. Хустка – це аксесуар, який можна вдягати під настрій, під привід, під образ, або просто дарувати, бо сьогодні в моді змістовне. У цьому переконана співзасновниця проекту Ірина Сагайдак.

ПРОЕКТ ДОНАТИТЬ НА ВІДНОВЛЕННЯ МУЗЕЇВ

Благодійність – невід’ємна складова проекту “Вільнодумні. Не хустка”. Тому засновники донатять на відновлення музеїв. Адже ракети летять і в музеї, і в театри, і в школи. Вони теж потребують фінансів, аби жити заново. Проект завжди і співпрацюватиме саме зі сферою, де живе душа України.

Зараз «Не хустка» має багато мистецьких колаборацій. Офіційно співпрацює із Українським Культурним Фондом, “Prymachenko Foundation”, із Центром Довженка. Крім того, ці хустки завжди представлені на ярмарках та благодійних концертах.

КОЖЕН ХОЧЕ МАТИ ЩОСЬ, ЩО ІДЕНТИФІКУЄ ЯК УКРАЇНЦЯ

Асортимент проекту різноманітний. Тут не лише хустки, а й свічки та краватки. Вони теж автеничні та несуть великий зміст. Творці хотіли зробити аксесуар, який би не нагадував людям про звичайні сорочки і костюми, а навпаки – додавав легкості, свободи, глибини і креативної шаленості. У «Не хустці» переконані, що сьогодні усі хочуть мати щось, що ідентифікує їх, як свідомого українця, як людину, яка любить свою країну, цікавиться її культурним та інтелектуальним життям.

Варто зазначити, що «Не хустки» замовляють по всьому світу. Через війну українці зараз у різних країнах, та їм потрібен якийсь зв’язок із домівкою, з предками. Можливо тому, кожен хоче мати щось невеличке та значиме у своєму гардеробі. Щодня унікальні хустки відправляються у Польщу, Німеччину, Францію, Канаду, США, Нідерланди, ОАЕ, Італію.

У засновників проекту ще багато ідей. Зараз вони на етапі втілення. Адже дівчата мають хорошу звичку – не забувати про ідеї, бо вони не зароджуються просто так. Проте, це все має мати ґрунтовне історичне та мистецьке значення. Співзасновниця Ірина Сагайдак переконана, що розширювати проект – це зміцнитися в Україні. А зміцніти потрібно, перш за все, великою кількістю цікавих картин, художників, різних елементів української культури, щоб дати нове життя тим, хто точно цього заслуговує.

Автор: Юлія Савчук

Залишити відповідь