На 360 сторінках можна переглянути 200 унікальних експонатів з українською державною символікою та її мотивами початку-середини 20 ст.

Пів року тому на День вишиванки в Україні презентували книгу  “Нетлінні. Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві”. На 360 сторінках можна переглянути 200 унікальних експонатів з українською державною символікою та її мотивами початку-середини 20 ст. 

Тепер співавтори книги Леся Воронюк та Володимир Щибря мандрують Україною, щоб познайомити з етнографічний фотоальбом вишивок та історіями  про те, що таке для українців вишиванка. Також за кілька місяців планують організувати європейський тур, мають запрошення і до Лондона.

Співавторка книги «Нетлінні» Леся Воронюк  розповіла Networkua.com, що над проектом працювали майже пів року і це один із найвагоміших проєктів організації “Всесвітній День вишиванки”.

ЗАПРОШУЮТЬ НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПО КІЛЬКА РАЗІВ

“Наша мета була дослідити державну символіку у старовинній народно-українській вишивці. Ця тема раніше ніде, ніким комплексно не досліджувалася і не видавалася, – каже Леся. – Коли ми зрозуміли, що такого немає, тоді одразу вирішили, що дослідження має з’явитися”.

Книга виявилася популярною. Леся зізнається, що навіть не очікували на такий ажіотаж. Спочатку видали тисячу примірників. Зараз завершується друк другого тиражу на тисячу примірників, у планах замовляти таку ж кількість третього тиражу.

«Книга розходиться по всьому світу. Ми одразу її робили українською і англійською мовами. І це виявилося її значною перевагою. Вона важить майже 2,5 кілограми, тому ми жартуємо з колегами, що відчутна книга і за дослідженням, і за вагою, – сміється Леся Воронюк. – «Нетлінних» багато купують в Україну, але вона популярна і за кордоном, особливо, серед української діаспори. Беруть також іноземці, які цікавляться українською культурою”.

Презентації книги «Нетлінні» почалися, щойно вона вийшла з друку і вже відбулася у багатьох містах України, а у деяких навіть по кілька разів.

«Були в багатьох містах по кілька разів, бо після однієї презентації іде ще хвиля зацікавлення до книги, тому запрошують ще раз. Ми були в Києві, Львові, Івано-Франківську, Косові. Маємо запрошення до Хмельницького, Тернополя та Вінниці. І також збираємося з презентацією книги в закордонний тур восени», – ділиться планами Леся Воронюк.

«Я дуже рада, що такий інтерес зараз до української культури виникає у всьому світі. Нам необхідно цим інтересом скористатися і розповісти якомога більше про Україну особливо іноземцям. Пояснювати їм, чому ми так боремося за нашу незалежність, чому не хочемо жодних переговорів, які б не відповідали нашим інтересам”, – продовжує Леся.

За словами Лесі Воронюк, книгу дуже тепло сприймають. 

«Для мене історія цієї книги цінна, тому що видання на 400 сторінок повноколірне, воно досить дороге. Книга коштує понад 2000 гривень. Але разом з цим, дуже багато людей її все одно купують і на презентації іноді приходять вже з купованою книгою, щоби авторська команда залишила підпис. І я би хотіла загалом, щоб українська культура, будь-які речі, виготовлені в галузі української культури – картини, музика – щоб це все коштувало дорого, щоб ми як українці знали собі ціну», – продовжує Леся.

“ЦЕ ДУЖЕ ЦІННА ІСТОРІЯ ДЛЯ СУЧАСНИХ УКРАЇНЦІВ

Леся вважає, що книга «Нетлінні» допомагає виявляти духовну зацікавленість в українській культурі.

«На презентації приходять багато людей, які вже після виходу книги звернули увагу на речі, які зберігаються в сімейних колекціях. І говорять про те, що раніше вони навіть не розуміли цінності тих речей, а завдяки книзі тепер будуть по-іншому ставитися до цього. Адже йдеться про те, що 100 років тому вишивати українську символіку на рушниках, на сорочках – це було викликом, це було не завдяки, а всупереч, це було громадянською позицією. Тож зараз це дуже ціна історія для сучасних українців», – вважає Леся Воронюк.

Під час експедицій автори книги зібрали багато цікавих історій. І хоч вони не ввійшли до книги, але ними охоче діляться на презентаціях.

«Українські вишиванки закопували із скринями, щоб їх не знайшли під час обшуків. Їх могли сховати в стайні, запхати у банку і заховати на горищі. Є одна фантастична історія, як вишиту сорочку сховали в саду в дуплі дерева. Власників депортували. Через багато років у цьому дуплі дерева завелися бджоли і хтось з родичів знайшов залишки сорочки, коли поліз за медом. І це такі цінні історії про те, що це полотно, ця вишивка є не нетлінною в прямому і переносному сенсі слова», – ділиться історіями Леся.

ЗІБРАНОГО МАТЕРІАЛУ ВИЯВИЛОСЯ ДУЖЕ БАГАТО

Над книгою “Нетлінні. Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві” працювала команда з 16 людей.

Науковим консультантом є Володимир Щибря – директор Центру фольклору та історії українського національного університету імені Т. Шевченка.

«Для нас було дуже важливо, щоб матеріал, який ми зібрали, був відповідно опрацьований науковцями, щоб книга була цінною для фахівців, для дослідників.

 Ми не рахували скільки кілометри подолали, але ми їздили два місяці в Чернівецькій, Львівській, Івано-франківській, Тернопільській областях.Також отримали вишити речі для фотографування із Рівненської та Полтавської областей. Матеріалу виявилося дуже багато. Ми коли починали працювати з темою, думали, що будемо раді, якщо знайдемо хоча б 50 експонатів. А опрацювали понад 350 експонатів, і вони ще доходять нам. Але наша основна мета – це підняти тему, зробити її публічною і обговорюваною. А далі вже суспільство її саме відтворює. Тому навряд чи буде продовження цієї теми, але ми шукаємо зараз теми для наступних досліджень», – каже Леся.

ДОПОМАГАЮТЬ ВІЙСЬКОВИМ ЗАВДЯКИ “НЕТЛІННИМ”

Книга стала помічною і для військових. Завдяки їй вдалося закупити різне обладнання.

“У перші тижні повномасштабного вторгнення наша організація «Всесвітній День вишиванки» переключилася  на волонтерство. Але все ж зрозуміли, що треба працювати і в галузі культури. Кошти з різних проектів направляються на підтримку війська. З книгою «Нетлінні» теж так вийшло. Ми купили з продажу за книжку дрон, бронемобіль, закриваємо невеликі витрати від друзів-бійців. І це показник того, що культура як креативна індустрія може заробляти. Просто мають бути створені якісні культурні продукти”, – зазначає Леся Воронюк.

Залишити відповідь