Акаунт @i_see_ua_flag у соцмережі Instagram налічує понад 80 тисяч підписників. Це проєкт, який показує та розповідає світові нову історію України. Про те, хто створив та яка ж його місія – читайте у матеріалі.

Цінності сформовані з дитинства

Ідея проєкту належить дуже креативній та патріотичній українці. Марічка Лук’янова родом із Дніпра. Там народилась і наразі живе. За освітою дівчина режисер кіно та телебачення, а за професією – бренд-менеджер, маркетолог, а також куратор медійних проєктів. Але, як каже сама співрозмовниця, ці сфери дуже подібні і свої знання вона уміло поєднує у роботі. Просто створює не кіно, а рекламні кампанії.

А ще з дитинства у дівчини формувалась власна чітка позиція щодо української історії, ставлення до країни та її влади. У цьому допоміг батько.

-У моїй сім’ї не можна було говорити, наприклад, що дороги погані, бо ми в такій країні живемо. Батько дуже відокремлював держустанови, владу від країни. І завжди говорив, що не можна ототожнювати якісь загальні держустановчі питання із візією країни. Виховував повагу до того місця, де я народилась, до того, що я українка. Завжди повторював, що я – українка, а вони найкрасивіші. Апелював до козаків, що у нас козацька кров. Без радикальностей та гіпернаціоналізму, але навчав поваги до країни”, – ділиться спогадами Марічка.

Але дівчина бачила, що серед однолітків у школі були інші настрої. Вони часто дозволяли собі риторику про те, що десь там за кордоном краще. Що у нас навчання в школі, освіта гірші. Що все наше – гірше, ніж десь.

-Я всередині себе осягала весь масив історії та крутості людей, які будували країну, нашу культуру такою, як вона є зараз. Але розуміла, що той контекст, який помістили в біографію цих людей у підручниках, як оформлюють умовно дизайн шкільних щоденників, дошок шани, пам’ятників – це все не спілкується з сучасною аудиторією. Не може донести, що ці історичні постаті зараз так само на часі, як і були у свої часи. І в ході навчання, знання про історичну та культурну спадщину нашої країни поглиблювалися і поглиблювалося розуміння, що я у своєму баченні права, але мені потрібно зрозуміти як це правильно транслювати, – продовжує співрозмовниця.

Дівчина замислилась над тим, як же стильно розповісти про нашу символіку. Адже це те, що об’єднує людей за ідеєю. Якщо її однолітки вважають нашу символіку, умовно, не стильною, то вони не будуть навколо неї єднатися. Тоді буде слабке підгрунтя, щоб триматися за Україну, вважати її класною.

Фото: @i_see_ua_flag

Наш прапор – миролюбний

Працюючи бренд-менеджером Марічка розробляє візуальну айдентику для брендів (важлива візуальна частина бренду, яка виділяє його на тлі інших – прим. ред). А по факту, символіка країни – айдентика країни, бренд.

-Коли я працюю над ідеєю, то закладаю сенс у різні деталі, колір, форму. І коли я почала вивчати конкурентів у плані айдентики інших країн плюс ще символізм, який закладено в прапори, герби, то зрозуміла, що у нас прикольний прапор. Він миролюбний. У ньому відсутні агресивні кольори такі, як червоний, чорний, помаранчевий. Не фігурує постать якоїсь хижої тварини та зброя. І, як я казала раніше, символіка країни – те, що єднає людей-однодумців. Ми хоч і гомосапіанс, але нам все одно складно єднатися чимось абстрактним, а ідея саме абстрактна. Тому потрібна форма, треба йти за чимось. І, власне, ця форма втілюється у стязі, гербі, гімні, у якійсь постаті, яка веде країніу І коли люди єднаються символом, який не несе в собі загарбницького бажання взяти чужу територію чи не демонструє якісь агресивні мотиви, то це вже для мене показник високої культури. Це показник того, що люди перейшли на наступний етап розвитку. Тобто, відійшли від того, щоб просто захопити – до того, щоб працювати з тим, що уже маємо і будемо це вдосконалювати. У нашому випадку, як на прапорі – небо та поле. Тобто, це – природа, яка актуальна в рамках нашої території. Але, звісно, оскільки там поле, це значить, що людина все ж втрутилася у ландшафт. Тільки зробила це органічно. Це втручання не було з метою руйнування, – розповідає Марічка.

Фото: @i_see_ua_flag

Тризуб, за її словами, теж нагадує їй не зброю, а ластівку, яка кружляє полем.

Всюди бачать український прапор

-Коли почалось повномасштабне вторгнення, то у мене, думаю, як і більшості людей, стався цей дисонанс, коли є офлайн – ти і війна та є онлайн – ти і купа людей з усього світу, у яких війни немає. І ти не розумієш як зберігати себе в офлайні таким, який ти є і що транслювати в онлайні, коли довкола тебе ось таке, – пригадує авторка проєкту.

Дівчина любить інстаграм, любить дивитись, як люди формують своє життя. І використовує цю соцмережу для себе, як документацію свого бачення майбутнього. Проглядаючи спогади, зрозуміла, що має багато світлин, які досі актуальні. Бо вони класно естетично виглядають, це її бачення і вони містять в собі якісь символи, дотичні до України. Такі естетично красиві світлини можуть доносити якусь думку, пов’язану з Україною, про те, що відбувається в офлайні з нею.

-І я почала збирати такі світлини, публікувати їх. Потім зрозуміла, що всюди помічаю жовто-блакитні кольори і якби не новинна стрічка, то я би так не фокусувалась на них. Тож подумала, можливо, є хтось, хто розділить зі мною цю історію, що вони також бачать прапори. До того ж, зараз для багатьох людей ці кольори – тригер. Обдумала як це все правильно зробити і хотіла показати через такий проєкт те, як бачать українці. Я хотіла, щоб він був масштабним і розуміла, що має мати одну чітку та зрозумілу ідею, – каже Марічка.

Світлини, на яких є кольори українського стягу присилають з багатьох міст і з окупованих також. Останні, звісно не для публікації. Дівчина розповідає, що хлопець з Донецька надіслав фото клумби, зробленої із шини. Вона була блакитною, а всередині жовті квіти. І підписав, що хоче аби знали, що там теж всюди бачать прапор, що там Україна і вони хочуть бачити ці кольори в майбутньому.

Зараз на сторінку підписано понад 80 тисяч людей. 70% контенту – від українців і з України, і з-за кордону, а 30% – від іноземців. Багато з Європи, Америки, також є діаспора у Азії. Фото надсилали і з Австралії.

Коли запитів на публікацію фото було досить багато, то Марусі з проєктом почала допомагати її молодша сестра, а тепер у дівчини команда з шести людей. 

Можливість донести світові правду

Фото: @i_see_ua_flag

Проєкт однозначно має мету. Як каже його авторка, люди краще сприймають інформацію, яка візуально естетично оформлена, з гарною музикою. Такий контент і сприймається органічно. Занадто агресивні картинки чи будь-що, що викликає негативні емоції мають протилежну дію – людина блокує сприйняття такого контенту. 

І моя ідея в тому, щоб через приємний естетичний контент перейти той бар’єр, який будує психіка людини, щоб відмежуватись від негативних емоцій. Так ми через такий чорний хід заходимо і розповідаємо про реальні страшні речі. Красиві картинки – це добре, але корінь створення цього проєкту в тому, що ми говоримо про війну, – пояснює дніпрянка.

Також, за словами дівчини, це має бути медіа платформа, яка транслює автентичність України та українців. До того ж, команда проводить івенти на різну тематику, але дотичну до країни. А кошти, які вдається зібрати йдуть на потреби військових. Також Марічка у лютому 2023 року у свій день народження попросила підписників сторінки проєкту виконати її бажання. Воно полягало у тому, щоб зібрати гроші на необхідне для військових спорядження.

Проєкт також має мерчі – футболки із малюнками дітей, які вони робили у перші місяці війни.

У кожного під час цієї війни єтригерні точки. Для мене це те, що якісь дорослі вирішили, що мають право зруйнувати життя дітей. Бо у них є якесь своє бачення дорослого світу, який набагато важливіший за дитячі світлі дні. Мене це зачепило, бо у мене дві молодші рідні сестри. І ще багато сестер двоюрідних, троюрідних, які теж молодші. Я дивилась на те, як пихатий цинізм дорослих вбиває реальну грунтовну світову цінність, закладену у дитячості. Тому, розробили такий мерч. І ці мерчі не задля прибутковості, з кожної проданої речі ми віддаємо відсоток на благодійність, – каже Марічка. 

Більшість зустрічей та заходів від проєкту організовують у Києві, але приїжджають й у інші міста, зокрема, Львів та Дніпро.

На думку дівчини, зараз українцям головне не озлобитися один на одного. Зрозуміти, що розмови про те, що люди зараз роблять менше, ніж на початку війни, що забули про жорстові дійства росіян, вони навпаки дефокусують від важливого.

А важливо, як зазначає співрозмовниця, те, що українці не перестають робити.

Але, звичайно, що вони не можуть продовжувати робити так само, як це було у лютому чи березні 2022-го року. Тепер суспільству потрібно якось по-іншому доносити інформацію. Вигадувати нові способи, нові креативні ідеї. Наше завдання – бути крутими маркетологами своєї країни і постійно нагадувати усім різними варіантами, що Україні потрібна допомога, – додає Марічка.

за словами засновниці проєкту, потрібно вчитись контролювати свою агресію та злість. Бо ообливаючи інших брудом, викидаючи свій негатив у тих самих соцмережах, хтось скоріш нашкодить самим людям, бо вони витрачають сили, енергію та здоров’я. Краще свої сили спрямовувати на те, щоб допомагати країні поки ми не переможемо.

Авторка: Мар’яна Дохват

Залишити відповідь