Він встигає поєднувати роботу, навчання і волонтерство

19-річний волонтер Богдан Дубець, який зараз проживає в Англії, за півтора року перегнав 37 автівок для військових ЗСУ. Він їде з Англії до Польщі, звідки машини направляють в Україну. За цей час хлопець подолав тисячі кілометрів і запевняє, що на цьому зупинятися не планує.

«Буду допомагати, доки в Україні триває війна», – переконує Богдан. Хлопець  працює будівельником та навчається юриспруденції в Лондоні. Він встигає поєднувати роботу, навчання і волонтерство.

«Я тривалий час жив в Італії. У березні 2022 року прилетів до Лондона, почав тут працювати. Якось мені розповіли, що потрібно перегнати автомобіль з Лондона до Польщі для ЗСУ. Я погодився. Мені будо тоді 18 років і я навіть не уявляв, як і куди маю їхати. Виявилося, що це досить складно. Мені довелося їхати понад 1800 кілометрів від Лондона до Польщі, а це понад 30 годин. Тепер для мене це вже звична справа, бо я вже перегнав 37 автівок. Коли надходять запити, я шукаю автомобіль в Англії, мені на це виділяють кошти, оплачують переїзд поромом. Опісля я відганяю автомобіль до Польщі, де на кордоні машину забирають в Україну. Був такий період, що щотижня переганяв для України по одній автівці, а іноді – і по три. Військові переважно потребують пікапів і ми їх намагаємося організувати», ‒ розповідає Богдан.

Богдан каже, що з самого початку війни намагався волонтерити. Працював на складах, збирав гуманітарну допомогу, долучався до збору коштів.  Від жодних пропозицій не відмовлявся щоби бути корисним Україні.

«З початку війни я став патріотом України. Я кілька років живу за кордоном. І це для мене чомусь не було так актуально. Почав цінувати батьківщину, коли зрозумів, що у будь-яку мить можна втратити і свою домівку, і свою державу. Тому вирішив у Лондоні почати діяти і допомагати Україні», – зізнається Богдан.   

Хлопець розповідає, що в Англії є чимало волонтерів, які зробили і роблять для України дуже багато.  

«Я знаю, що волонтери у Англії організували майже 150 автівок для ЗСУ. І знову відвезли чергову машину у вихідні. Вранці йду на роботу. Після 15 години у п’ятницю, коли у мене закінчується робота, сідаю в машину і їду до Польщі. Дорога займає цілий день та цілу ніч, в обід  я у Перемишлі. У мене вже чітко налагоджений маршрут. Знаю, де маю заправитися, де випити каву. По дорозі майже не відпочиваю, на це немає часу, бо у понеділок потрібно повертатися до роботи», – розповідає Богдан.

Машини направляють військовим

Богдан каже, що іноді навіть не розуміє, звідки телефонують і знають його контакти.

«Все відбувається дуже просто, іноді телефонують самі військові і просять машину на бригаду. Іноді звертаються рідні військових. Нещодавно священник з Черкас дзвонив за машину, а ще телефонував мій знайомий і просив машину на одну з бригад у район Запоріжжя. І я шукаю машину. Раніше автівки було знаходити легше, тепер це стає проблематично. Деякі машини я купую за власні кошти, деякі – за кошти, які передають люди з України. Машини я направляю чітко військовим, які їх потребують. Багато наших машин поїхали на «нуль», – пояснює хлопець.

Богдан переконує, що в Англії є багато волонтерів, які потужно допомагають Україні і цим живуть.

«Працював у Лондоні разом із волонтером Андрієм Осадчою, який родом з Тернопільщини. І скільки би я не подзвонив, що потрібна машина, він завжди допомагав її знайти. Він багато машин організував. Наприклад, 32 машини швидкої допомоги з Уельса, з Лондона і ми їх перегнали до Гамбурга.

Сильний волонтер також Ігор Бот. Він родом з Івано-Франківщини, але багато років працює в Англії. Ми і в Україні, і за кордоном, повинні спільно працювати на перемогу. Нам не можна опускати руки. Я дуже би хотів, щоб українці, які за кордоном, доєднувалися до нас, щоб ми спільними зусиллями могли більше допомогти. Не припиню допомагати Україні, доки війні. Я дуже хочу повернутися додому і розвивати свою країну», – каже Богдан.

Залишити відповідь