Міжнародний кінофестиваль «Бруківка», започаткований у Кам’янці-Подільському, цьогоріч дивуватиме поціновувачів короткого метру одночасно в трьох країнах. Покази триватимуть 9 днів.

Кінофестиваль «Бруківка» проходить шостий рік поспіль. Вже вдруге його проводять в умовах воєнного стану. Тому, окрім популяризації українського кіно, організатори збирають чималі донати для українських військових від глядачів. Вперше цьогоріч формат показів вирішили змінити і транслювати стрічки не тільки в Україні, а й за кордоном, адже нині члени команди фестивалю “розкидані по світу”. Частину стрічок можна було переглянути і в рідному для фестивалю Кам’янці-Подільському. Чому важливо підтримувати молодих режисерів і показувати світу українське кіно – розповів організатор «Бруківки» Андрій Заєць.

Як трансформувався фестиваль в умовах повномасштабної війни?

– Щороку ми масштабувалися, розвивалися і ставали все більшими і більшими. Але повномасштабна війна внесла свої корективи. Ми почали проводити фестиваль для збору коштів для Збройних сил України. Минулого року ми провели 38 заходів, на яких зібрали тільки на фестивальному авторському кіно понад 300 тисяч гривень для потреб українських військових. Збиратимемо донати і цьогоріч.

Які картини беруть участь у фестивалі «Бруківка»? На кого він орієнтований?

– Наша мета – це показувати український короткий метр, показувати його людям. Також ми підтримуємо молодих режисерів, які зараз знімають короткий метр, адже через декілька років вони вже будуть наступним поколінням, яке буде знімати відоме фестивальне повнометражне кіно. Початківцям з України нині особливо тяжко розвиватись і «вливатись» в індустрію – і ми даємо їм старт: показати себе і свої роботи.

Чим здивує фестиваль кінолюбів цьогоріч? У яких країнах і містах покажуть його програму?

У 2023 році в нас виникла ідея зробити фестиваль у різних куточках світу. І першим було місто Варендорф. І місцевий кінотеатр центральний погодився показати програму нашого фестивалю. Далі підключилось місто Бровари, Одеса, Київ. Після того, як ми оголосили частину локацій, нам запропонували провести показ в місті Варшава. І під кінець один із учасників міжнародної програми, переговорив з продюсером із Великобританії, який має свій кінотеатр у Бангкоці. Тобто, вже приєднався Тайланд. І цього року наш фестиваль охоплює чотири країни і сім міст. Це досить масштабно.

Як іноземні глядачі зустріли фестиваль? Чи були аншлаги? Що показали тамтешньому глядачеві?

Фестиваль почався 8 вересня у Варшаві і ми приурочили до Дню українського кіно, яке проходило 9 вересня. Ми показали стрічку «Маріуполь 100 ночей». Була повна зала відвідувачів. У Німеччині покази також активно підтримували. У Німеччині, ми думали, що потрібно запросити мера Варендорфа, а коли запропонували йому, то виявилося, він вже заборонював через сайт собі місце. Тобто прийшов, виступив, кинув гроші на підтримку наших військовослужбовців, і вже навіть зробив пропозицію, щоб знайти фінансування в Німеччині, тобто щоб цей фестиваль міг там проводитись далі. І ми вже подивимося, що буде в Таїланді, і вже були пропозиції з Швейцарії і з Кіпру.

-Яка конкурсна програма? Скільки стрічок і якої переважно вони тематики?

– Цього року конкурсна програма складається з 22 стрічок в національній та 11 робіт в міжнародній. Тобто це Німеччина, Австрія, Польща, США і копродукційне виробництво. Понад 50 % національної програми про війну в Україні. Це рефлексія на те, що відбувається, це документальні стрічки, це анімаційні стрічки, це незалежні роботи без бюджету зняті різними авторами.

-Наскільки важливо зараз, попри війну, не зупиняти виробництво фільмів та проводити заходи такого формату?

– Кінофестивалі варто проводити, тому що це якийсь невеличкий поштовх розвитку українському кіно. Після початку повномасштабної війни, але спочатку перед тим після пандемії COVID -19, дуже багато було урізано бюджету для виробництва. Тобто на 40 % як і від Міністерства культури, так і Держкіно. Режисери шукають різні шляхи як знайти фінансування, подаються на гранти, тобто нині випустити якісне українське кіно – непросто. І такі кіноподії, вони можуть дати шанс показати ці роботи глядачеві, який зараз, як ніколи, прагне саме українського продукту.

Залишити відповідь