Вона пише патріотичні вірші і є однією із співзасновників групи  «London Euromaidan»

Дарія Склярик вже багато років живе у Лондоні, але незважаючи на це, вона справжня патріотка України і дуже активно пропагує і розвиває українську культуру та звичаї у Британії.

Пані Дарія (так її називають у громаді) разом з чоловіком Валентином є плекальники і пропагандисти культури України, активні учасники волонтерського руху, просвітяни, без яких не відбувається більшість заходів української громади в Українському Громадському Центрі Культури в Лондоні та за його межами. Проживають Сполученому Королівстві понад двадцять років.  Впродовж цього часу років вони благодійно творили і творять словесний, фото- та відеолітопис життя української громади у Лондоні. Літописні дописи і світлини з різних імпрез друкувалися в єдиній на теренах Британії газеті «Українська думка» (котра видавалася з 1946 до 2017 року), висвітлювали і висвітлюють на сторінках ФБ на власному ютубканалі – TESK info та інших медіа.

Дарія Склярик разом з іншими волонтерами-сподвижниками була ініціатором та учасником проектів для допомоги дітям України «Збережіть дитинство», «Зігрій душу», «Допомога онкохворим дітям в Україні». Стала однією із співзасновників волонтерської групи  «London Euromaidan»  та разом з іншими волонтерами підтримувала земляків-українців  за вільний вибір України не тільки, доносячи правду подій, на протестах. З перших днів розгорнулася і величезна гуманітарна підтримка. Тепер ця організація переросла у потужну громадську волонтерську організацію «Support Ukraine/London EuroMaidan».

«Усі вірші, які пишу, – це мій поклик крові»

До Англії Дарія Склярик, разом з чоловіком і старшою, приїхала у 2002 році в рамках спелеологічної програми.

“До Лондону я приїхала з Тернопільщини, звідки родом мої батьки. За фахом лікар-педіатр, була викладачкою педіатрії та завідувачкою трьох відділень у Чортківському медичному коледжі, працювала над захистом кандидатської дисертації з медицини, є Відмінником Освіти. Та коли переїхала до Англії, все довелося починати з нуля  і йти крок за кроком. Було дуже важко. Ми 16 років не приїжджали до України, доки не отримали усіх необхідних документів. Але я завжди живу Україною, вона у мене в серці, у думах і діях. Моє життя – то боротьба, як неньки-України. Бунтує мозок, нуртує кров, болять руїни…

За вбитих, понівечених, сиріт – ридання в серці. Його тамую і без сліз стою в двобої за ЖИТТЯ у герці…”, – каже пані Дарія.

Дарія Склярик народжена у родині репресованих. Її місце народження – Воркута, республіки Комі, де в тюремних застінках, за любов до України,  перебували її батьки. Одинадцятимісячну Дарію, бабка забрала  і привезла на своє обійстя, під сонце України.

“У мене половина родини була знищена «освобадітєлями». І ота любов до України, до рідного коріння – вона у моїх генах, у крові, що тече у жилах. Тому усі вірші, які пишу, – це мій поклик крові. В Україні я вірші майже не писала, робила це лише час від часу, бо багато працювала у медичній та освітній  сферах. А в Англії почала займатися творчістю”, – зізнається пані Дарія.

Спочатку жінка почала писати дитячі віршики.

“Написала перший віршик, коли моя старша онучка Софія пішла у Лондоні в перший клас української суботньої школи. Ми часто отримували дитячі книжки з України. Я була шокована тим, якою мовою їх писали. Було багато зросійщених слів, мова нежива, слова мертві. А для дітей народжених тут, українська мова є іноземною і потрібні чіткі, правильні слова, легкі для сприйняття.У школі стикнулися з тим, що програмні навчальні книжки не відповідали цим вимогам, написане там було складним для сприйняття дітьми. Словами, котрі практично не використовуються в побутовому спілкуванні родини. Перша вчителька у школі, пані Наталя Панас з Бережанщини, велика патріотка і чудовий педагог, запропонувала написати щось римоване для дітей, адже в римі легше вивчати літери. Тоді я написала свій перший абетковий віршик «Розганяє рибок рак…» (дома я вивчала з Софійкою коротенькі віршики і наспівувала їй свої колискові). З цього почалася тісна співпраця із суботньою школою імені Пречистої Діви Марії у Лондоні. З тих пір написала багато казочок і віршиків для дітей. Видавала книжечки «Віршовані історії бабусі Дарусі», «Для тих, хто серцем і душею бачить світ» (благодійна співпраця з львівською школою для сліпих і слабозрячих) та інші. Мої казки певний час звучали в етері «Радіо козачок». Частина моїх  віршів, це вже пісні, музику до котрих написали українські  композитори. Поетичні рядки моєї музи увійшли до багатьох видань, спільних з іншими поетами проектів – «Будитель нації», «Клич Майдану», «Нас світло правди кріпить і єднає», «Живи, Надіє», «Соло надірваних струн». Останні два роки моя поезія друкується у альманахах хмельницького видавництва «Лілея» (по 20-25 сторінок), таким чином підтримую видавництво в цей важкий час війни. ” – згадує пані Дарія і зізнається, що завжди повинна мати при собі ручку і записник, бо “поетичні рядки можуть нахлинути у будь-який момент”.

“Лондон-Євромайдан” відправив сотні тонн допомоги в Україну

У 2013 році, коли у Києві почався Євромайдан, Дарія Склярик стала одним із основних рупорів України у Лондон

Ми кожного дня виходили на мітинги, я читала свої вірші і закликала до підтримки народу України у борні проти свавілля чинної влади, у борні за Європейський вибір і людську гідність. У нас розгорнувся “Лондон-Євромайдан”. Почала діяти громадська волонтерська організація, котра з 2014 року стала основною волонтерською громадською організацією. Також створилася благодійна організаціяBUAidchatity. Ми направили в Україну сотні тисяч тонн допомоги для військових та цивільних, медичного обладнання для госпіталів, автомобілів в т.ч. швидкої допомоги та інших вкрай  необхідних життєво важливих речей. І, звісно, інтенсивність нашої допомоги зросла в рази, коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Щодня, після протесту, пакували тонни допомоги для військових і відправляли у гарячі точки на передову. Робили це до другої-третьої ночі, а вранці йшли на роботу – і так було щодня впродовж майже двох місяців. Наші протести тривають, але виходимо на них тричі на тиждень, на дві години. Мітинги на підтримку України проводимо зараз біля резиденції прем’єр-міністра Британії. А гуманітарну, тактичну та медичну допомогу пакуємо і відправляємо щодня”, – продовжує пані Дарія

«Стараюся  людям повернути знання того, що у нас украли, перекрутили, підмінили»

За сприяння та участю Дарії та Валентина Скляриків у Лондоні відбуваються різні фестивалі, на яких збирають допомогу для України.  Жінка невтомно пише сценарії заходів, за якими проводять різні пізнавально-митецькі імпрези, концерти. І у всіх них бере участь. Проводить етно-пізнавальні заходи. Вкладає у це багато сил і душі.

“Я є культурно-освітнім референтом лондонських осередку СУМ «Спілки Української Молоді» та відділу СУБ «Союзу Українців у Великій Британії». Також є організатором та учасницею різних заходів української громади, які проводяться у Лондоні. Проводимо різні благочинні фестивалі. Також проводжу живі спілкування українською мовою, з групою тимчасово переселених українців, на заняттях народознавства «Просвіта у колі мови», щоб допомогти їм оволодіти розмовною українською мовою.  Моє завдання допомогти тим, які розмовляють російською мовою, переламати бар’єр і щоб вони не соромилися, що скажуть щось неправильно. На заняттях спілкуюся з ними, розповідаю про різні українські етнотрадиції. Людей це цікавить. Ми йдемо до сакральних джерел і я стараюся  людям повернути знання того, що у нас украли, перекрутили, підмінили”, – розповідає пані Дарія

На початку серпня, за сценарієм та участю Дарії Склярик, у Лондоні проведено літній етно-фестиваль «Спаси з дарами літа». А нещодавно фестиваль Юних талантів України, де не тільки показували свій талант юні зірочки, а й проводилося багато майстер-класів для дітей та дорослих з традиційних українських ремесел: гончарної справи, Петриківського розпису, малювання, танцю, гри на бандрі. І усе це поєднується з глибоким пізнанням джерел сакральної енергії  українських традицій,  рідного слова, пісень, танців, музики.

“В кінці жовтня плануємо, вже вдруге, провести в Українському Громадському Центрі Культури в Лондоні, захід прадавнього українського свята “Осінні діди, або Велесова ніч” (можна сказати, що це слов’янський Хелловін). Де кожен, разом з командою просвітян,  зможе пізнати таїну сили сакрального зв’язку з предками, віддати дань їх пам’яті,  поринути у спогади власного РОДОВОДУ та побудувати своє РОДИННЕ ДЕРЕВО. Таким чином намагаємося знайти, зберегти і донести українські традиції, в котрих криється ГЛИБИННА СИЛА Духовності і Мудрості  ЖИТТЯ”, – анонсує пані Дарія.

Пані Дарія каже, що є над чим працювати і роботи дуже багато.

«Моя мета розвинути тут, у Лондоні, таланти українських дітей. Робити це так, щоб вони не забували своє, а пізнавали,  розвивали і гордилися тим, що вони українці. Дати можливість підростаючому поколінню пізнати і усвідомити красу та мелодійність рідної української мови, пісні любити і розвивати їх, а разом з тим любити свою РОДИНУ, свій РІД, свою РІДНУ ЗЕМЛЮ -УКРАЇНУ. Адже дуже прикро, що багато тих, хто приїжджає сюди, забувають про своє українське коріння, за Україну. Багато їх є і серед біженців, котрі продовжують спілкуватися мовою країни агресора, що руйнує Україну і чинить страшний геноцид проти українського народу і екоцид проти світу. Продовжує спілкуватися мовою країни вбивць, що дуже дивує британців, адже довкола вони чують саме язик, а не мову.   Тому на цьому інформаційному і просвітницькому фронті борні моїм і  нашим завданням є – на різних заходах і фестивалях показати  іноземцям, через нашу культуру, сутність українців та не дати українцям у Британії забути, що вони українці. Ми стараємося будити їхню свідомість, нести добру СЛАВУ УКРАЇНІ і разом наближувати таку жадану для нас  ПЕРЕМОГУ », – каже Дарія Склярик.

Фото з фейсбук-сторінки Дарії Склярик

Залишити відповідь