Ми продовжуємо знайомити вас, наші читачі, з батьківським світом. Адже, ніколи не пізно вчитися, а особливо коли у вас є діти, то це необхідно.

Нещодавно стала свідком картини: у парку хлопчика на вигляд 3-3,5 років бабуся била лозиною по руках, а потім, обірвавши тоншу різку, вдарила й по губах. Мама ж дитини стояла збоку і коментувала це: «Зараз бабуся тобі покаже». Про те, що це була саме його мама, я зрозуміла через 10 хвилин, коли хлопець, наче й не було нічого,  щось їй голосно доводив.

І що тоді? Невже лозина спрацювала добре? І це чудодійний метод заспокоєння дітей?

Цю історію я розповіла, щоб кожна мама, тато, а можливо бабуся або дідусь нагадали собі, що в усіх бувають моменти, коли маленька дитина вибухає від емоцій або агресує. Тоді дорослим необхідно впоратися з цією ситуацію – з турботою. Саме такий спосіб мені допомагає у материнсті. Не агресія на агресію, а «чистий» розум, заспокоєння себе, а вже тоді вдаєтья утихомирити й дитину. Але щоб краще розуміти як діяти наша експертка розказала більше про дітей та агресію.

Отже, чи варто дорослим давати волю емоціям? Чи вплинуть все ж таки крики й фізична агресія на дитину хорошим чином? А якщо не бити, то як вгамувати своє дитя? Ці питання журналісти NetworkUA з’ясовували з дитячим, підлітковим та сімейним психотерапевтом Тетяною Матвійчук.

Чому батьки втрачають контроль?

«Бувають різні причини, і однією є те, що батьки бувають виснажені, бо на них покладене велике навантаження або ж вони його взяли самі на себе, – каже Тетяна Матійчук. І звичайно, це накладає великий слід – вони не витримують часто реакцій своїх дітей. Переносять свої негативні емоції на дитину активною агресією: криком чи ударами, або ж пасивною агресією – ігнорування бажань або питань з боку дитини».

«Звичайно, це не виправдовує батьків тому, що дитина потребує їхньої уваги, підтримки. Але, часом, дорослим самим цього не вистачає і вони мають досить високу внутрішню напругу, і це також впливає на їхні реакції, на те що відбувається в житті дитини», – додає експертка.

Часто дитина агресує до дорослих, і агресія на агресію, це є варіантом безсилля батьків. Вони не можуть знайти якісь інші способи реагування тому, що крикнути або вдарити є швидким способом вирішення певного питання.

Якщо, на приклад, на дитину покричали і вона злякалась, то це варіант своєрідного впливу на неї. Або ляпас чи фізична дія – це те, що породжує в дитини страх. І це може бути як результат швидкового впливу на дитину, але це, знову ж таки, не може бути виправданням. У цій ситуації, якщо батьки помічають у собі сильні емоції на певну поведінку дитини, то дуже важливо, щоб вони подумали – чому це відбувається? І тут точно не є провина дитини, тут є в більшості питання – що відбувається у житті батьків, що з їхнім психоемоційним станом, що відбувається у їхніх відносинах? І тоді, якщо такий аналіз можливий, батьки можуть знайти інші способи реагування, або зрозуміти, чому в них саме такі реакції на дитину і що саме викликає відчуття агресії. Якщо вони самостійно не можуть з цим справитись – тут допоможе фахівець.

 Рукоприкладство – які наслідки?

Діти в силу свого віку звикли наслідувати поведінку дорослих, які їх оточують. І якщо дорослі у вихованні реагують на різноманітні непослухи їхнього чада фізичним або вербальним насильством, або пасивною агресією, звичайно, дитина засвоює це як звичайний варіант взаємовідносин дорослих та дитини, бо іншого варіанту або іншого досвіду у неї немає. І тоді, як наслідки, є повторення або перенесення таких відносин у інші соціальні стосунки дитини.

До прикладу, у дитини дошкільного віку, яку б’ють батьки, можна спостерігати, що вона буде повторювати це або по відношенню до іграшок, тварин або ж інших дітей, які є слабшими, адже іншого способу взаємодії дитини немає. Якщо говорити про більш старших дітей, то це може бути у вигляді взаємодії над слабшими. Оскільки дорослий апріорі сильніший, ніж дитина і, відповідно, цей формат самовизначення або вираження себе, або відчуття своєї значимості, буде переноситися дитиною у спілкування з її однолітками. І тоді може бути, до прикладу, булінг, ситуація вигоди, фізичне або вербальне насильство.

Тобто, це такий формат психологічного механізму, як перенесення: мене б’ють батьки, я не можу дати здачу тому, що вони сильніші за мене, але я буду знаходити того, на кого можу скинути напругу у вигляді такої самої агресії.

Якщо дитину бити, що буде з нею у дорослому житті?

Коли насильство в сім’ї впливає на дитину, то вона звикає до відчуття жертви: що обов’язково є хтось сильніший за неї, і тоді вона не пробує шукати якісь інші способи комунікації, ніж ті, які вона звикла використовувати в своїй сім’ї.

Тобто, це – безумовне підкорення. Є той хто завжди сильніший і протистояти йому не можна, і це, звичайно, впливає на формування стосунків у майбутньому.

Чи можна з виховною метою бити дитину?

Спілкуючись з дорослими часто можна почути фразу: «Мене били батьки і я можу це робити по відношенню до своїх дітей, адже я виріс людиною».

Ця точка зору насправді неправильна, адже часто батьки дійсно намагаються впроваджувати подібний стиль виховання, який був в їхній сім’ї. Але чому вони не мають бажання знаходити інші варіанти виховного впливу?

Таким чином батьки провокують те, що діти вважають насильство нормальним. Інший варіант, коли дорослі, які зазнавали фізичного насильства у власній сім’ї намагаються цього однозначно не робити по відношенню до своїх дітей і забагато їм дозволяють. Це також не завжди має позитивні наслідки. Адже дитина, яка не відчуває рамок, чітких правил, переносить згодом такий стиль у спілкуванні з іншими людьми, не завжди враховуючи їх потреби й інтереси.

І тому дуже важливо батькам дотримуватися золотої середини. Тому є сенс знайти способи домовленості з дитиною, розуміння її та встановлення певних правил, які дозволять з повагою ставитися до неї. Адже для дитини дуже важливими є відчувати себе потрібною і справжньою особистістю з правом бути такою, якою вона є.

Мама/тато не захищає дитину, коли хтось агресує до неї? (як у випадку з дитиною з історії на початку)

Таке дійсно буває, особливо, коли дитина виховується у неповній сім’ ї, де авторитарні мама/бабуся. Для дитини важливим є захист мами/батьків. А у цьому випадку, потреба безпеки не задоволена найближчою людиною. Тому довіра до мами, яка не захищає свою дитину, а, навпаки, потурає насильству, з часом втрачається.

Б’ють, бо втрачають над собою контроль. Що зробити, щоб дитина дослухалась до слів?

Коли батьки відчувають, що іншого варіанту впливу на власну дитину немає, дуже важливо все-таки дійсно відчути: чому я це роблю – чи я втомлений, чи в мене є неприємні ситуації на роботі, чи я не отримую від своїх дітей того, чого хотів би?

Можливо, діти просто про це знають. Ми очікуємо від дітей, що вони, ясна річ, мають все розуміти і робити як того хочеться батькам. Часто причинами сварки є звичайні побутові ситуації і якщо батьки дійсно розуміють, чому так відбувається, то їм легше знайти спосіб домовленості зі своїми дітьми. До прикладу, щодо домашніх обов’язків, підліткам можна писати записки або повідомлення, але тільки не в телефоні, бажано візуалізувати на папері. Тоді їм набагато краще спланувати власний час. Якщо в нас є певні свої  очікування по відношенню до дітей дуже важливо їх проговорювати дитині.

Якщо відчуваєте, що не можете стриматися у прояві своєї агресії і починаєте підвищувати голос – дуже важливо згадати китайську приказку: «Якщо хочеш щось сказати порахуй до десяти. Якщо хочеш когось образити порахуй до ста. Якщо хочеш когось вдарити порахуй до тисячі». Часто агресія – той вчинок про який дорослі потім шкодують, звісно, не всі. І згодом потрібно попросити пробачення в своєї дитини за крик чи удар або за ігнорування.

Загалом, щоб не агресувати важливо вміти знаходити потрібні слова і пояснення для того, щоби дитина зрозуміла нас і ми могли почути дитину, і тоді це буде зменшувати кількість конфліктів між нами батьками та нашими дітьми.

Авторка: Оксана Середюк

Залишити відповідь